Розпусниця ж яка..! - довкіл розпуста
з її торкань до пуп"янків тугих,
а їй іще... а їй іще негусто
тих квітоошалінь, пахтінь отих.
Вітроволоса юнь. Зеленокровка :
брунькаві груди, пахне молочай.
Претеплим серцем одімкнула сховки -
таємні цноти Раю. Боже, дай
зернині впасти і коріння вплести
у вогку душу, в лоносвіт її -
нехай перетинаються навхрести
міжзоряні, в любові, солов"ї.
Посходяться стежини доленосні,
липкий листочок вирветься з пелен,
у ті світанки - росянисто- млосні,
розсипеться смарагдами ген-ген!
Спокусниця ж яка...! - сама спокуса
від еманацій яблуневих мрій:
округлобедрий обрій, хмарка руса,
смакує вітер простір - сам не свій.
Мольфарницe невизримо-принадна,
знебесна Відo - втіхи джерело!
Яка ж ти ладна...! - Ну яка ж ти ладна..!
Пелюстками Усесвіт замело...
| 
та
у Вас 
0
Вам видніше... але... і... ех
