от тобі маєш!! уже завела, неслухняниця моя... там нижче пан ЛІРІК якраз попередив, щоб диваляся за нею (стежкою), щоб, бува, куди кого не завела... то я жартую, пані Катерино... насправді ж -- радію, що стежка моя знає дорогу у Ваше дитинство... то світ, куди завжди цілющо навідатися... дякую, що поділилися зі мною враженням од "СТЕЖКИ"...
Всі ми босими в рай ступаємо... -- прекрасний рядочок, пані Наталю... дякую... цей Ваш відгук цілком достойно міг би стати повноцінним віршем... подумайте... і, може, "киньте" його в стрічку... гарний експромт вийшов...
дякую, що насторожили, пане lirik! буду обачною, слідкуватиму, щоб Стежка моя НІКУДИ мене не завела... хоча... стежки завди КУДИСЬ ідуть, кудись приводять -- природа в них така...
ну, а про нинішнього ризикнете так само "хльостко"? бо що ж про тих та про тих, котрі вже не кусаються... вибачайте наразі, пане Високий... але цікаво було б почути ще один Ваш сон, ніби Ви проффєсор, ніби Ви стоїте на тій же трибуні, перед Вами запланований і проплачений натовп "землячків", обіцяєте в камери, що "ЖИТИ СТАНЕ КРАЩЕ ВЖЕ СЬОГОДНІ", А З вАМИ ПОРУЧ ПОБРАТИМИ -- які нічим не гребують, заради того, щоб жити справді стало ще краще і вже сьогодні САМЕ ЇМ... цікаво було б... бажаю Вам гарних снів...
це глибокий твір.. ви дуже точно назвали головну причину зла -- гроші... це папірці, які не мають жодної власної цінності, але в системі, зло-продумано створеній не випадково, гроші -- виступають посередником між тими, хто створює справді цінні матеріальні речі -- хліб, скажімо, механізми і т.д.... і от хитруни, які нічого не роблять, не створююють, привласнивши ті гроші (95 відсотків світових грошей мають одного (збірне поняття)власника, завдяки цій порожній умовності -- грошам -- відбирають у виробників усе, залишаючи їм дещицю для отакого кволого існування... гроші -- основа сучасної рабовласницької системи. і не тільки в нас, в усьому світі -- періодичність світових фінансових криз тому відвертий доказ...
одне слово -- якби людство могло відмовитися від грошей і виробники навчилися обмінюватися товарами між собою -- рабовласники, яким належать гроші, втратили б свою силу і владу... важливо уже те, що ми починаємо ЦЕ розуміти... Ви, я, інші... нехай поки мало нас, але процес зароджується...
серйозний вірш Ваш. Дуже. а от висновок -- "працювати"... біда в тому, що працюючи, ми збагачуємо тих, хто нас обкрадає і неволить... працювати треба "на себе" всім нам... але систему "заточено" інакше... у цьому і --- заковика... вибачайте за обсяг коментаря, Іване..
...нема тут такого смайлика, який розкланюється на всі боки і ловить квіти, а то я надіслала б Вам його, пане Йване, на знак вдячності за приємні Ваші аплодисменти потрійні... дякую, рада знати, що художньо-музикальні лугИ мої Вам сподобалися...
люба пані Роксолано, скромно зізнаюся Вам -- це я про себе так написала правдиво... десь Вас не видно давно... дуже радію, що Вожак мій привабив Вас і вдруге... пишаюся собою...
пані Наталю, "свої-чужі" -- це підсвідомість... так ми орієнтуємося всі і цього ніхто спекатися не може, та чи й треба... як тільки двоє людей зустрілися (віртуальна зустріч -- не виняток) -- перші 30 секунд іде взаєммне "зчитування" інформації.. це робить підсвідомість... у свідомість подається відчуття -- приємне чи навпаки, тепло--холод і т. д. Це найправдивіша інформація одне про іншого... свідомість може блокувати враження... і справді не зрозуміло,чому незнайома людина сподобалася чи не сподобалася -- і то досить чітко... вступає мораль: і чого він тобі (чи вона) не подобається... і що ти проти нього маєш?... він (вона) ще нічого поганого тобі не зробив... і, соромлячись власного недружелюбства, людина сучасна корегує свою поведінку... потім життя доводить, шо першоінформація була правдивою... отак виходить... це механізм, зхакладений природою... решта все -- мораль..
природний вожак -- здатен насамперед на таке... бо для нього виживання зграї -- важить більше за власне життя... це -- природна функція вожака... згодом такі первісні зграї трансформувалися в сімейно-родовий лад... вожаки "навпаки" -- то антиприродне явище... у нас зараз панує саме зграя хижаків... анти... маю на увазі устрій людського існування на планеті... дякую за візит і коментар...
пані Роксолано! радію Вам... щаслива знати, що вірш Вам сподобався...
дякую, що руку подали і втриматись допомогли, коли в вир болотяний мене засмоктувало... Ви -- мій Друг, який пізнався в скруті... заради такого дару Божого -- вартувало потерпіти...
люба пані Наталю! з Вами? кави? та хоч і пива -- завжди! але я не "преломляю хлібів" з чужими... тому -- каву доведеться Вам пити двічі: раз зі мною, другий раз... думаю, Ви мене зрозумієте: вибачити людину, яка була не права (очевидно ж... уже й доведено...) але за собою того не визнає -- це... як ніби кредит запропонувати... безпроцентний і безоплатний... спробувати допомогти ніби зрозуміти... але це не означає прийняти таку людину, побачити в ній Свого... залишимо все на Божий розсуд... Він всіх нас любить... і я не проти того... я, побувавши в такому болоті, і вибравшись -- просто забуваю все... отже, мабуть це і є -- вибачаю... не бажаю зла, але й знатися не хочу. Отак буде. в друзях моїх маю бути впевнена настільки, наскільки впевнена у собі. тому не багатьох називаю друзями. але й до "просто людей" я ставлюся, як до подібних Богу і рівних між собою... тому неприємлю, коли хтось намагається над іншими нависати... ще раз дякую Вам, люба пані Наталю, і сподіваюся на розуміння Ваше...
пані Наталю, чи не можна вже відсторонитися від цієї теми, яка мені добряче набридла? чи може "мій майбутній друг" (за Вашої поради) не зважати на мою тут присутність... вдячна Вам за християнські настанови, задумаюсь... для чого всю цю каламуть підіймати: інцидент вичерпано! -- чи ні?..