так, зло і Добро різні настільки, що й протилежні, як Світло і пітьма... людина чітко розрізняє ці субстанції, коли вміє серцем бачити, бо так ЛЛюблячий підказує людині... Що йти слід за Світлом, цілком погоджуюся, щодо постулатів Біблії... я Євангеліє од Йоана люблю... а в зло заради добра, як і в добро заради зла (тобто, в бердяєвщину, в 69, тобто, в "добре зло" і "зле добро") -- не вірю...
дякую, пане укран, за коментар і роздуми цікаві Ваші...
Коли і де фатальний буде постріл, Що душу мою звільнить від оков? Та доки ще тече у жилах кров - Лише у снах я йду до неба в гості, Бажаючи під Господа покров.
це тільки філософські настрої і роздуми, сподіваюся... чи весняні вітри журбою повіяли?.. все ОК?
так воно трапляється, одначе... яка душа не встигне пірнути у облюбовану форму до визначеного часу, то вже й втрачає її (форму, тіло...) приємно, що Вам сподобалися ці слова...
який прекрасний твір! Досконалий... і смисл, і ритм, і форма! істинна Поезія.
...а трави гнули стебла соковиті, Іще не замахнувсь ніхто косою... І БУВ ТОЙ СТЕП ШИРОКИЙ І РОЗЛОГИЙ. -- глибинно пам"ятаємо...
Розбитий глечик ще з трипільських злетів, Розлите молоко на розпил часу. За ріг віків орнамент зачепився- душі й лелеки розкрил. Дзвони гласу із давніх- ще із тих - ТРИПІЛьСьКИХ ЗЛЕТІВ!
.. і так можна "підсвітити" кожну строфу, бо кожна -- вражає уяву і почуття...
не те щоб гріховність... необережність, недодуманість часом... усе це збирається докупи і заважає літати... приземляє... хто може уникнути якихось помилок, часто несвідомих... але можна намагатися... такі зусилля не пропадуть марно... дякую... приємно з Вами дружити
приємно знати, що Вам було цікаво читати моїх "Принців і непринцес"... часто не зовсім розуміємо, про що мріємо... принци -- то з казок, але казки завжди закінчуються весіллями, і на тому, виходить, казки закінчуються, починається життя...
вміють жити з задоволенням коти... а спинку їм частенько ще й стороннім особам чухати доводиться... полюбляють... вміють підлизатися, хитруни пухнасті... гарний вірш Ваш