Рукоплавно пірнула, неначе у трави густі, в тугостеблі, що впертонатужно пручаються вітру, - в шалабушно розвите волосся синашка, а ті - перші розпачі дай я, кохасику, з чолонька витру. тОнкі пальці промінням ковзнули в жорсткаві ліси - у щетинисту гривку...кучерик, мов Мауглі...стрИбки - перестрибки всі плотики. Як там проси- не проси - злива іскроідей, добрі збитки і вибиті шибки... А характер: колючі стернинки- якісь їжачки - причаїлись у ямочаках щічок глибоко- глибочко, зазирають у мене, хитрують собі - ач які... з-під нечемного чубика сонцем наповнені очка...
Напої мене небо терпінням святим...Злопотів он ще рочок один - накивав п"ятoчками безслідно...
Непричесана вдача хлоп"яча - життя й поготів... Раду дам як зі всім?! -- лише Богу єдиному видно.
|