дякую, люба Мурашечко -муДрашечко... тепер оці слова Ваші назавжди поєднаються в серці моєму з тим "Буслом" моїм... дякую ще раз за світло тихе і чисте душевне Ваше...
дякую Вам, любий Капітане таємниць підводних! щаслива знати, що і на дні океанському у мене є щирі і симпатичні друзі! стосовно натхнення -- то це у нас з Вами процес навзаємний...
любий Одуванчику мій, інколи, а то й частенько, і не проти б, ніби, пристосуватися якось до умовностей тих, але ж не виходить... от і виходить те, що вийшло... дякую Вам! і за увагу, і за розуміння... а щодо нетутешності поетів, то є така гарна легенда: колись, коли у світі все належало всім, почалися суперечки, бо інколи двоє хотіли взяти собі одне і те ж... врешті, звернулися до Бога з проханням розділити їх по справедливості вищій... Бог сказав: ось вам доба часу, оберіть кожен собі своє і буде так по слову завершальному моєму... і почалося: оратай вибрав плуга, воїн -- меча, філософ -- мудрість, гончар -- глину -- і всі отак... а в цей час Поет якраз гостював у Бога в чертозі Його, вони попивали чайок з м"ятою, сидячи під кущем винограду, і вели розмову про Вічність, про Любов, про Творчість, про... врешті від землян прийшла делегація і повідомлено було, що всі все собі у володіння обрали... "Все розібрали, -- спитав Бог, -- нічого безхозного не залишилось?.." "Все", -- відповідь була. "Добре, -- сказав Бог, -- хай буде так!.." і делегація відправилася додому... після іще пари чашок чаю Поет наразі схаменувся: --Господи! вигукнув він, але ж поки я гостював у Тебе і ми пили чай, розмовляючи, -- там, на землі, по волі Твоїй уже все забрано, там нічого не залишилося -- а як же тепер я?! як жити мені тепер на землі, нічим не володіючи?" -- Справді... -- сказав Бог -- але я не можу вже відмінити рішення свого... ну добре, зробимо так: хоч на землі ти нічого й не матимеш, ЗАТЕ! -- можеш будь коли, як тільки захочеш, приходити до мене і я завжди радо і з задоволенням ГОВОРИТИМУ з тобою...
любий пане Олесю, на такий коментар Ваш, а тим паче зауваження -- ось я вже добу думаю, як би передати Вам вдячність серця мого... мудрі "зауваження" Ваші -- одразу крила розгортають за печально "согбенною" спиною людською... здається мені, що й Вас у цей світ не бусол загубив...
прозорлива душа у Вас, пані Наталю... так, це давній вірш мій, як і "Бусол"... там мені натякнуто, що так-но навчилася сяк-так римувати, а вже вважаю себе поетом... от я подумала, справді, мабуть, нинішній мій стиль дещо... не строфічний, скажімо... але я не завжди так писала... були часи "класики"... дай, думаю, опублікую ті мої, кохані так само як і теперішні, вірші... тим паче, вони "про любов", а це тама вічна і завжди багатьом цікава... отже, так я писала чверть століття тому... гарно писала... від жодного рядочка свого нині не відмовлюся... отак, Наталю, я люблю в собі тих, ХТО "пише мною" вірші все моє життя.... дякую Вам дуже-дуже за питання... дали змогу трохи розповісти про себе -- а що може бути для такої самозакоханої людини, як я, бажанішого?... от якщо запитаєте колись-небудь звідки у мене нинішній мій "рваний" стиль -- таку цікаву і навіть неймовірну історію розкажу Вам... і то з великим задоволенням...
якби Ви, пані Оксано, вирішили взятися за "крупну форму", на зразок трагедій Шекспіра чи поем Тараса Григоровича, думаю, не розчарувались би... і вже точно -- не розчарували б... отаке приватне враження моє...
"...Поезія гірчить невловимою ностальгією за пунктом призначення, до якого вас не доніс бусол..." -- люба Katya! Ви побачили душу... приховану природу цієї "речі" поетичної моєї... Так щиро вдячна Вам за коментар і за глибину сприйняття... за читання поза "картинкою"... хай Вам Бог сприяє у всіх справах Ваших, і в Творчості...
"розпачливо і ... оптимістично"... -- люба пані Оксано! проникливо, що тут скажеш... сказали дуже точно... інколи називаю себе "песимістичною оптимісткою"... і не тільки в поезії..
в суперечках (спорах, дискусіях) як відомо, народжується істина... хоча, процес родів може здаватися і справді не занадто привабливим... заклики до взаємної толерантності, пані Наталю, мудрі, як і кожне Ваше слово... стосовно звинувачень на Вашу адресу, про які Ви згадуєте, то вони не були настільки непомітними, як Вам здається: саме пані Катерина і відстоювала тоді Вас, закликаючи нападників Ваших до людяності... але вибір позиції -- це, справді, справа особиста кожного з нас...
пані Оксано! хто сказав Вам, що галицькі наголоси -- це слабке місце Ваше? самі Ви також так вважаєте? я знаю прекрасного поета -- і її "західняцькі" наголоси тільки потверджують (це жінка-Поет)індивідуальність її таланту (у мене наголоси подільські, і що ж?... наша мова виняткова і співуча завдяки й тому, що має "плаваючі наголоси" -- згадайте народні пісні! як природно там наголоси плавають!, а це основа поетизувань наших, я так думаю, це не істина)як і чарівні "діалектизми", які є резервом невичерпним розвитку і збагачення літературної мови... (міру вона знає, що важить..) у неї досить сміливості писати "ПО СВОЄМУ".. І ЩЕ -- НА ТОМУ САЙТІ НЕ "ТОВЧУТЬ" НІКОГО. Вибачайте, це просто розмова... а позиція "між" -- це право того, хто позицію обирає.
пане Василю, Ви ж кажете про бажання справді допомогти, підказати тому, кого відводите в сторону і радите, допомагаєте, а не хизуєтеся собою публічно... тому, Ви сказали головне -- про мету так званої критики -- чи справді "підставити крило", чи, "задерши лапу", як це роблять собачки, написати власну думку поверх чиєїсь... додам тільки, що в основі творчості лежить -- СПОНТАННІСТЬ, а не схема... життя -- спонтанне і все життєздатне -- також...
і саме головне -- критерій оцінки -- ХТО СКАЖЕ, ЩО ЦЕ? "мені подобається" і "мені не подобається"... от я Пушкіна називаю "не моїм поетом", а Лєрмонтова вважаю Генієм... хтось має протилежну думку... хто з нас правий? чи доведе мені будь який учитель чи авторитет, що Пушкін "більший" Лєрмонтова?... а треба?... ЛЮДИ! Фрома рекомендую... там все як на долоні (Втеча від свободи) але -- не наполягаю.
у кого вчимося?... вчитися -- акт добровільний чи примусовий? чи можна навчити -- принижуючи? -- не наполягаю на відповіді -- це риторичні питання... ходити колоною в ногу -- це добре й гарно? завжди і скрізь? і для всіх? Боже, Боже...
"...не багато з нас, браття, намагаймося бути вчителями, бо з учителів більше спитають... " і ще одне -- щоб учити -- самому треба бути досконалим... якщо хтось серед нас таким себе вважає, то... і ще таку дрібницю зауважу: учень має ХОТІТИ вчитися саме в того чи того "учителя"... а от нав"язувати всім середньостатистичний рівень і трафарет... можливо, десь це справді "школа"... тільки нагадує мені один напіванекдот: в кабінет до редактора зайшли троє -- дуб, сосна і береза... з кабінету від редактора вийшли... три колоди (бревна)...
дивно... може комусь і справді до серця, коли "товчуть"... якщо таким способом вчать -- то це справа виключно смакова... так вчитися.... чи можна нав"язувати всім таку методику? а тоді -- що таке критика, конструктивна критика -- чи більше це за просто термінологію?...
пані Катерино! пунктуація в поезії -- це ніби міміка... інтонація... інколи навіть -- жестикуляція... є таке поняття -- авторська пунктуація... до прикладу -- коли автор хоче, щоб пауза тривала довше, чим та, яку обумовлює тире-- він може ще й трикрапку поставити -- дуже довга пауза, тобто... чи ще якось -- як йому "покажуть"... тільки зашорені формалісти і самозванні "редактори" не знають про такі права поетів... авторитарні "редактори", які не здібні сприймати поза правилами... хоча правила -- і ті час од часу змінюються... чому? Ви ж розумієте, з якої причини Вас повчають... всі бачимо і розуміємо... якщо Вам важить хоч дещицю моя думка, то просто повторю -- прекрасний вірш! живий! дві стихії пережиті і відчуті чисто -- сплелися в ньому і це відчуває кожен, хто читає... якщо читає, а не "винюхує" дріб"язково і примітивно... помщаючись за підвищення репутації і успіх Ваш... тримайтеся! ми любимо Вас і будемо захищати, бо Ви ЛЮДИНА і поет...
у нас тут язраз городина і висихає... і дощу нема... й не намічається... дасть Бог, буде й дощик у нас... дякую Вам, Наталю, за побажання -- дуже зараз такого потребую... думаю, Ваше побажання обов"язково збудеться для мене... ну, і Вам навзаєм усього прекрасного і щасливого!
є, люба пані Наталю, і такий мотив тут... Ви праві... а не треба Богів Своїх на кумира міняти... але часто розумними вже "заднім числом" стаємо... дякую Вам за візит і слова Ваші...
(повідомлення не надійшло -- я вже й на пошту ходила... будемо іще чекати...)
дякую Вам на доброму слові, пане paliychuk! радію, що впізнаєте мене за стилем... тим паче в хорошому значенні слів... і про порожнечу Ви гарно сказали... а у вірші -- спорожнів куток від образів, коли кумир на покутті оселився... а коли кумир проявить себе -- у зраджених Богів допомоги шукаєш... і -- чують... приємно спілкуватися з Вами... дякую...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('