ЗНАДЛИВА СТЕЖКА

Яка  знадлива  стежка  на  краю
У  кручі,  що  над  морем  стрімголов!
Карає  й  мучить  зболену  мою
Свідомість,  що  хворіє  на  любов.

Якщо  спуститись  стежкою  за  кручу  –
(Які  ті  відстані,  і  що  та  висота!)
Там  зблисне  сріблом  наш  струмок  співучий,
Засяє  бухта  Лисяча,  від  сонця  золота!

Там  будем  ми  –  хай  поміж  нами  тінь  незгоди.
Там  будем  ми  –  хай  поміж  нас  полин  і  мед.
Там  ми.  Удвох.  –  Й  колюча  гілка  глоду
Ночами  стукає  і  проситься  в  намет.
Там  ми!  Удвох!  –  хай  поміж  нас  незгоди…
Там  ми!  Удвох!  –  нехай  полин  і  мед…
Там  ми.  –  Й  колюча  гілка  насолоди
Ночами  стукає  і  проситься  в  намет!

…Дивлюсь  на  стежку  –  звабна  і  висока.
Вмирає  серце  відчуванням  чуда,
Що  там  ти,  там!  –  хай  хижий  і  жорстокий,
Але,
                   як  і  тоді,
                                                   ще
                                                                     не  Іуда.