Приємно читати громадянську лірику серед поезій анумівців. У вашому вірші сподобалось все - від "шпалер" (себто рифм і мовленнєвих засобів) до "фурнітури" (тобто головної ідеї, думки твору). Хороший задум і сильний зміст.
От особисто мені, читаючи цей вірш і вникнувши в сам його зміст, хочеться на хвильку забутись про всілякі там поетичні канони, на кшталт рифм. Вірш чудовий!
Вірш хороший, але пане В ячеславе, ви граєтесь з вогнем. Аби не сталось як у тому анекдоті: - Друже, мені так погано! -Не переживай, життя як зебра, то біла смуга, то чорна. Через деякий час. - Пам ятаєш, я казав, що мені погано? - Звісно. - То була біла смуга.
Яке багатство красивих, самобутніх і непересічних образів! Своїм твором ви створили мальовничий і розніжений красою світ, котрий не хочеться покидати. Молодчинка!