не повірите. але вмієте запросити. аж на каву захотілося... написано щиро. хоча яби продовжив думку пирогами і борщиком і т.п. ви ж знаєте, що найближчий шлях до серця чоловіка через... Щасти!
ЧУДОВО! більше слів нема- одні емоції. Я, до речі, купку своїх збірочок передав Лесі у Франківськ. Якщо треба ще- дайте знати. малий передасть. Бо я вже за межами...
сприймається нормально. навіть на ""плюс". хіба тільки""... ТАМ З ТУТ..." мене не влаштовує. почитали ми в колі друзів- кажуть" нормальок". тільки настрій далеко не оптимістичний. але то може ми такі зденервовані( як кажуть львів"яни ). НАТХНЕННЯ!
розумієш, Андрію, голова, ніби комп. У складних життєвих ситуаціях треба себе "перезавантажувати". перемикатися на щось інше, бачити, відчувати не тільки погане, чорне, сіре , а передусім- хороше, світле. ЩАСТИ!
в тебе останнім часом у віршах багато емоцій. не поезії- а крик душі. може не варто так нагнітати напругу у серці. навколо багато й світлих кольорів! ))) Натхнення!
на душі лишається легкий смуток і задоволення від прочитаного. ГАРНО! ЧОМУСЬ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ У МЕНЕ ВИНИКЛА АСОЦІАЦІЯ ІЗ ГІРКОЮ КАВОЮ.Такий легкий присмак гірчинки на фоні душевного монологу. Дякую! Як завжди, класно!
вірш хороший. щоправда підсвідомо підкрадається думка, чи не рано починаєш, Іванку , задумуватись над проблемою життя і смерті. пиши краще про барви життя. а ТУДИ ще встигнеться ))