Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 metman17L • 20:04, 21.09.2012 [Лінк на твір] Велике це синівське вміння- намагатися крізь глуху стіну... 0Спам 2 Davudenko • 20:22, 21.09.2012 [Лінк на твір] п. ВАСИЛЮ. щиро вам дякую 0Спам 3 nasvictor • 22:30, 21.09.2012 [Лінк на твір] ТУТ ТРЕБА ПІДКРЕСЛИТИ, ЩО ВАЖЛИВО СТУКАТИ, ЛАМАТИ ТУ СТІНУ, А НЕ БАЙДУЖЕ СПОГЛЯДАТИ, ЯК ІНШІ ХОЧ ЩОСЬ РОБЛЯТЬ НАКРАЩЕ. 0Спам 4 Davudenko • 07:40, 22.09.2012 [Лінк на твір] п. Вікторе дякую вам 0Спам 5 Koshkina • 15:17, 22.09.2012 [Лінк на твір] Актуально. Часто люди не хочуть ламати ту глуху стіну. 0Спам 6 Davudenko • 17:11, 22.09.2012 [Лінк на твір] сердечно дякую.п. ІРИНО

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

*** Під Твоїм захистом...***

leskiv: respect

...прилину до Тебе невинними рухами...

leskiv:

Розповім я вітру...

leskiv: Щиро дякую за коментар s-16

...Місяць Сонце цілує знов...

leskiv: Пречудова у вас уява. Сподобався вірш. respect

Форма входуу

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК

(міні-чат)

АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
Instagram,
Viber: 0680839579
E-mail: vagonta@gmail.com

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА

КРІЗЬ ГЛУХУ СТІНУ

КРІЗЬ ГЛУХУ СТІНУ

Пора дерзань і прагнень так неначе, Втомлена сьогодні зморшками взялась, Трішки журиться, жвавості не баче, В болях зщулилась і в розпач віддалась.

Чи зуміє безладдя власне зцілить, В суєті, стрибучу іскорку спіймать, Щоб горінь дивовижну в тіло втілить І стократ, іще сильніше запалать.

Для сердець товаришів і спільників, В їх очі глянути - такі привітні, Разом послать, до своїх прихильників, Слова свої - душевні перелітні.

А поки пора - у злому кратері, Бушує в попіл і виє в тишину, Синів чекає, від неньки - матері, Які йдуть у пору крізь глуху стіну.

Пора дерзань і прагнень так неначе,
Втомлена сьогодні зморшками взялась,
Трішки журиться, жвавості не баче,
В болях зщулилась і в розпач віддалась.

Чи зуміє безладдя власне зцілить,
В суєті, стрибучу іскорку спіймать,
Щоб горінь дивовижну в тіло втілить
І стократ, іще сильніше запалать.

Для сердець товаришів і спільників,
В їх очі глянути - такі привітні,
Разом послать, до своїх прихильників,
Слова свої - душевні перелітні.

А поки пора - у злому кратері,
Бушує в попіл і виє в тишину,
Синів чекає, від неньки - матері,
Які йдуть у пору крізь глуху стіну.