В висках цей біль пронизує наскрізь, я часто прокидаюсь серед ночі, і більше не засну, хоч в ніч дивись... До ранку не зімкнувши, навіть, очі. Тоді у моїх думах лише ти, я погляд твій ловлю в густім тумані, бо ж за собою палиш всі мости, я більше так не можу, я на грані... тебе дістать рукою, ти за крок, та недосяжна мрія, одночасно, я світ кляну, і долі злий урок, бо відібрала щастя так невчасно
|