В висках цей біль пронизує наскрізь,
я часто прокидаюсь серед ночі,
і більше не засну, хоч в ніч дивись...
До ранку не зімкнувши, навіть, очі.
Тоді у моїх думах лише ти,
я погляд твій ловлю в густім тумані,
бо ж за собою палиш всі мости,
я більше так не можу, я на грані...
тебе дістать рукою, ти за крок,
та недосяжна мрія, одночасно,
я світ кляну, і долі злий урок,
бо відібрала щастя так невчасно
| 
у Вас 
0
