кожна людина має право на свій власний досвід: кожна людина будує свою власну логіку, кожна людина має право на помилку, якщо вона була щира у своїх намаганнях.
Пан Вальчак виклав, як йому до вподоби: кожен має право на обробку всесвітнього надбання. Я ж- тільки перекладав. Переклад не несе відповідальності за позицію автора. Але, отак: золоті яйця несе одна особина, двоє користають і не шанують її. Врешті-решт, стають настільки ледарами, що вирішують позбутися джерела, впадаючи у кримінал. Але - замість золота, навіть шкарлуп не дістають. Натомість, просто стають алкоголіками і знову впадають в уже постійну бідність.
Кожен знає про Римську Імперію, однак, як і Київську Русь, не слід її ідеалізувати: часто, усім здається, що якась історична "золота епоха" була досконалою. А це- не так. Для киргиза, Чин Ґіз Хан - герой. Для слов'янина - нелюд. Те, що я переклав- просто переклад. Переклади не осуджують. Їх аналізують як одне із джерел на певну тему. Не слід політизувати переклади- вони уже політизовані в оригіналі.
Non est unam rei novam. Ви праві, мабуть, але, часто, ті, хто першим зневажив, забувають, що вони це зробили, і алогічно вимагають поваги до себе. Повага- це дуже важливо, ну, і кожна думка цінна, проте у моїм вірші я мав на увазі нормальних, чуйних і шануючих інших людей (це само по собі зрозуміло). Щастя і повага - це різні речі: щастя без поваги- егоїзм, щастя з повагою - людяність і мрія; щастя і воля - ідеал; щастя і покора- вимога багатьох, щастя і незалежність - велика відповідальність, але також- і великий талант. Кожен має право на таке щастя, яке він собі уявляє, але те щастя не має затьмарювати чи зневажати щастя інших, принижувати чи робити з інших жертв своїх власних бажань: щастя - індивідуальне, а не- колективне. Воно- обмежене мораллю і правилами чи законами.
Поняття волі і свободи може бути й помилковим. Є кілька типів волелюбності: одні кажуть: " роблю, що хочу- моє тіло, користаюся з нього як мені довподоби". Так, чоловіки п'ють, але, що найцікавіше, що не вони у цьому винні- горілка/спиртне існували ще до їхнього народження. Проблема це соціальна: горілка була винайдена у багатьох культурах одразу ( різні її види); суспільство почало випускати її і брати за це чималі грошенята (незважаючи на те, що воно просто нищило цим людські долі); те ж саме суспільство почало карати за вживання алкоголю, який воно саме ж одобрило. Одним словом, на алкогольних напоях суспільство робить гроші, роблячи від них залежними мільйони людей. Це вигідно: політично легше впоратися з алкоголіками! Інших задоволень/розваг у багатьох просто немає. Ото нап'ються, забудуть усі проблеми, натворять нових: вигідно- допомагає виродженню нації. Я - не про таку свободу. Я про свободу творчості і людської достойності. Про свободу і щастя робити щось корисне для себе і для інших. Не- свободу випивацтва. Пияцтво- це ще й слабка воля. Хто повинен був виховувати її у нього? Школа, сім'я і він сам. Легко бути безвольним, важко бути незалежним і вільним: свободолюбивого не люблять, бо, як це мовляв- "ми усі п'ємо, а він -ні! то вірити йому не можна." А, що це краще мати ті "пута" і вислуховувати лайки від "добропорядної" дружини? Краще бути самому, мати гідність, робити те, що є цінним і тобі довподоби, аніж мати справу з грубіянами, підлими та зрадниками людських почуттів. Свободолюбство має бути позитивним.
Дякую, однак я й не знав, що Улюч - мій рідний край. Над Сяном, до "Вісли", проживали мої дідусь, бабуся, їхні діти... Жаль, що Ви- на чужині, як і я. Україна для мене- то болюче питання. Вона мені не сниться, але я про неї думаю, згадую наче картини з прожитого там: людей, почуття, певні ситуації...Життя - це й успіхи й падіння, театр і комедія, трагедія і бурлеск, невторопне і зрозуміле, надійливе і розчаровуюче... Дякую за пошану, Пане Василю! Лемківщині- вітання. Будь ласка, підіть до Вісли, помоліться та киньте у неї дубового вінка- на спогад про вигнаних з їхніх земель Лемків і Українців. Низький уклін.
Чудова епітафія, але слова якісь неукраїнські: бариш! таварішь, слиш! отак мав той лінюх завдаток і бариш, і критикований був за нелюбов до гро`шей: якщо грошей він не любив, то був чи він хороший?! яке він право мав ті гроші не любити?! ну, добре, не хотів він пити, але, поет ось гроші любить, а лінюх, ну, не хотів любити, він був убогий, яко вчить Святе Письмо, "та, це- ж недобре!" - прокричав байкар, "от я роблю: все пишу й критикую, а, потім, вірші ще й друкую, все знаю і несплю, не їм - не нам! і роблю все, що видається надважливим. Такий я правильний, що от-от створю диво, та найсолодше- слідкувать за лінюхом: ну, що він робить, як, коли і де"- "отак, Франсуа не згадував про їжу, а я для розміру її згадаю, бо так я хочу, і "фонди" , о, для мене - то бариш-завдаток,- сказав неофранцужений нащадок.
я пам'ятаю, як колись та пані що нам мудрість викладала, сказала, що тільки божевільні люблять гроші, бо слід любить не папірці, а те, що можна би за них придбати... лінюх був хворий, пане-брате, а, ти, ти співчуття не мав, якщо ти такий мудрий, чом же ти йому грошей не дав? а, все із бідності смієшся? ну, де ж поділися ті твої принципи добра? та, годі! вип'ємо ситра!
поезія не мусить дотримуватися форм, які вживаєте виключно ви. якщо ви не вірите мені, то зробіть вислід/дослідження. мені байдуже, що ви думаєте про ту форму: я маю право писати так, як мені довподоби. вам не подобається- ну, що ж- ваша гризота. слід би було трішки більше вам дізнатися про принципи свободи віршування. як каже моя бурґомістр, "це- моя точка зору. у вас є своя, але хто вам надавав права критикувати мою?" - так, я вам такого права не надавав. проблема зовсім не в мені і не у формі слова. і, ви це знаєте. соромно б було! але- ні. ну то й чекайте ваших жнив: зіжнете, те, що посіяли.
І- знову! Слід би знати, що українська мова настільки багата, що має паралельні форми. Ну, і не вокатив- це, а, кличний відмінок/клична форма. Українська мова- слов'янська: як і в польській, маємо форми: vocative ogniu ognie= = вогню, вогне! Питання не у тому, що кому здається (по природі своїй), а у тому, що допустиме. Нічого спільного з Бажаном мій вірш немає. Вам щось знову зле- знову взялися за нищівну критику. Я: 1. не просив вас про порівняння мого вірша з Бажановим; 2. не просив вас про якісь поради; 3. не просив вас про порівняння бажанової вітальності і пристрасної ідеологічності із моїм віршем. Якої осені ви там чекаєте, що вам не подобається у заклику покарати ворогів- не можу второпати. Яких жнив ви очікуєте і про який кукіль так бідкаєтеся, теж не відомо. Щось вас страшно гризе. Чекайте жнив.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('