Ой, вогне, вогне,
палкий та спекотний,
гарячий та теплий,
палаючий,
увись, до зір злітаючий,
іскрами- до неба,
грієш, коли треба,
палиш, коли злий,
твого гніву боїться
старий і малий.
палахкочеш у повітрі
і даєш затишок,
при вечері, при святові,
при читанні книжок.
і, спалюєш ти нечесних
й брехливих, і злісних,
ходиш-бродиш понад хмари,
між блискавок і громів,
і, там, тебе погасити ніхто не зумів.
спали, вогне, ворогів,
злих, лихих, нечесних,
брехливих, недобрих,
аби їх вже не стрічали
ні літа, ні весни.
спали їх на попілець,
сизий, темно-сірий,
і розвій їх між вітрів
гривастих, без міри.
нехай й сліду не лишиться,
від людей злостивих,
нехай Вогонь возвишиться,
у Ватрі на диво.
Іван Петришин
|
у Вас 
0
