Гарний душевний вірш. На мою думку, можна легко прибрати деякі огрішності, бо погано читається "хата та" (Я не вловила суті рядка: чи "хата, що зі мною", чи "хата все зі мною", чи "хата тут, зі мною"... ) та "із слів" (просто - "зі слів"). Перепрошую за непрохану коректуру. З повагою до Ваших глибоких і щирих думок.
Добре, коли людина усвідомить, що в її руках оті "чарівні підкови", і від тебее залежить, як їх візьмеш: чи мов кошичок, щоб трималося добро, чи перевернеш і висипеш усе із того кошика. Стільки філософії у Ваших думках.
Дійсно пані Ірина Пшенична запрошувала до активнішої співпраці друзів по сайту. І що?! Не думаю, що якісь заохочення будуть корисними у цьому питанні. Особисто для мене (як, напевно, й для більшості користувачів) сайт - це можливість отримати моральне задоволення від гарних творів (але ж не до всіх можу написати коментар винятково з питання етики); це можливість повчитися римувати, підбирати образи, зрештою мови української повчитися (відверто зізнаюся, що не завжди знаю значення деяких слів і тому біжу до словника); це можливість поспілкуватися з творчими людьми й почути їхню думку щодо моїх напрацювань. Але ж є й категорія користувачів, яка гордо заявляють: "Я друкуюся в інтернеті". Звучить солідно, без натяку на художній рівень творів. Їм не потрібна чужа думка щодо власних творів, тим більше чужа творчість. Погоджуюся з тим, що актуальна тема (знову ж таки як визначити її: "УРА!", чи "ОЙ!" актуальна?) має бути закріплена якийсь час для можливого активного обговорення. Мені, наприклад, імпонують різного характеру конкурси, які спонукають до можливості самовдосконалення. Хочеться сподіватися на об'єктивність колег. Цікаво було б створити рубрику "Зустрілися двоє", де було б показано співпрацю авторів (поета-композитора, поета-відеомайстра тощо). Дякую усім, хто чудовими творами та коментарями до моїх віршів підтримує в мені бажання залишатися на сайті, який об'єднує й надихає. Усім творчих злетів під мирним небом!!!
Дуже не вистачає в українській літературі сучасних поезій, які б оспівували своїх коханих. Чоловіки, в основному, скупі на слова. То ж Ви даєте можливість відчути кожній жінці, що це їй присвячено. рядки. По-секрету Вам скажу, що "слова холодні", бо Муза, або не вірить ліричному герою, або упевнена, що міцно тримає його почуття в своїх руках.
Анно, як це у Вас виходить: пишете так мудро, наче маєте років 70 за плечима? Знаходжу цьому пояснення в тім, що й молоді люди покидають цей світ назавжди. Була б рада помилитися. Гарний вірш. А користуючись порадою попереднього коментаря (я про зайві склади - "в пилу"), можете зробити його довершеним.
Задовго до появи Людини існували Добро і Зло. Ми безсилі змінити цей факт. Але маємо право обирати, що прийняти у своє серце. Настав час зробити усім цей вибір...
Хочу підтримати пані Катерину в тому, що надто гнітючими стали теми творів. Навіть у Велику Вітчизняну писали "Синий платочек", "Жди меня"... Може. тому й перемогли ворога?
Дуже болюче питання Ви, пані Ірино, підняли у творі. Болюче, бо допускає субктивне бачення всього, що відбувається. Вихована на прикладі Павлика Морозова, я раніше намагалася різко висловлюватися в сторону тих, хто, на мою думку, був несправедливим. Та з роками дійшло: "Засуджувати легко, а зрозуміти людей, які роками блукали в хащах брехні й стоять розгублені: "Кому вірити? Де правда?" Ні душу. ні свідосість не перекроїти за місяць-два. Хочеться вірити, що поступово все зміниться. Інакше не зможемо жити...
10 років тому я закликала, аби будувати собори в душах. Та влада сприяла тому, щоб юне покоління "демократизувалося" і до шкільних програм не вводили предмети "Етика" та "Українознавство". Традиції - той наріжний камінь справжньої духовності, який міцно тримає основи роду - погрузали в багно корупції та кар'єризму. Натомість ЗМІ рекламували "поп-зірок" (погоджуюся, що "поп", бо часто тільки попи й прикриті були!), які заробляють великі статки. Чого чекати сьогодні від тих, хто зростав у Ту епоху?! Дійсно, як Ви зауважили, наш час знову починає зводити фундамент Собору української ментальності. І боляче усвідомлювати, що знову він укріплюється кров'ю патріотів...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
На мою думку, можна легко прибрати деякі огрішності, бо погано читається "хата та" (Я не вловила суті рядка: чи "хата, що зі мною", чи "хата все зі мною", чи "хата тут, зі мною"... ) та "із слів" (просто - "зі слів"). Перепрошую за непрохану коректуру. З повагою до Ваших глибоких і щирих думок.
Знаходжу цьому пояснення в тім, що й молоді люди покидають цей світ назавжди. Була б рада помилитися. Гарний вірш. 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('