Чогось та чашка із подушкою не дуже. Мо щось інше придумаєте? "А ні його, а ні сім'ї, а ні дітей …" - слова хороші, та якось випадають із ритму вірша, теж зверніть увагу, мо що із ними зробити... А вірш взагалі сподобався, просто хочу щоб він ще кращим був. Натхнення Вам!
Вірш суперовий, читала із задоволенням Але спробую трохи придивитися... "Ще й ці тарілки, і вилки, баняки..." - тут і не зайве? "І як тепер при на настрої такому," - так кипіла у Вас робота (чи то борщ) що аж на підскочило Але вірш всеодно :10-: :10-:
Ви змалювали осінь саме такою, як хотілося б її бачити. "І я, щасливий, радо поспішаю, Бо в серці дивна музика звучить." І читач щасливий від того позитиву.
Пироги, не пироги, а випічка домашня була в домі після Вашого вірша, напишете ще на кулінарну тему - мій чоловік буде радий і ситий... Згадала анекдот один "Українка й росіянка", його закінчення таке: -Сейчас как заеду... -Заїзджайде, заїзджайте, свіжими вареничками причощу. То Ви приїздіть на Волинь, пироги будуть.
Колись в мене один знайомий геть усю капусту в городі палицею побив (малим ще був), бо йому сказали, що його сестру знайшли в капусті, а він боявся, що ще одну знайдуть. Отакі асоціації в мене про дітей та капусту Але у Вашому творі одразу зрозуміла про яку то капусту йдеться, тому, мабуть, і без лапок можна.
Вітаю з дебютом на сайті. Дозвольте трохи розкритикувати Ваш твір... Українською не "звАнья", а "званнЯ", тому й ритм зб'ється, далі "шмаття". А після першого катрену пішла взагалі проза... Чи я помиляюся? Проте гарні у Вас думки, добре коли у Вашому віці вже думають про завтра. Відчувається, що Ви дуже багато хотіли сказати... Пишіть ще. Натхнення Вам та успіхів.
Вірш сподобався, але "живу-дишу" - не точна рима колись в мене теж на цю тему були такі рядки:
Ти сотні раз казав мені „люблю”, Ти віз знайомитись з батьками, А я не вірила в любов твою, Бо порожнеча за словами. Ти сотні раз... і легко так Кидаєш їх наліво-право, А я свої несу як стяг, Ти сотні раз... і так лукаво...
"Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Що він її кохає, і з сиром пироги." ........... "Козак гірко заплакав: - Ви, тяжкі вороги, Беріть собі дівчину, віддайте пироги!"
І як після такого довіряти козакам? Та й Ви тут цілий гарем розвели, проте розвеселили, тому
Козацькую люльку, козацькую чарку колись прославляли, Тепер майже всі козаками стали, Та не тільки козАки, є вже і козачки - Часто по місту лазять вони рачки.