Не знаю чим це пояснити, але, бачу, що дійсно легко вдається мені надихнути тебе, Наталко, своїм словом на творчість. Чудовий вірш тобі вдався, я вже говорив про це, а закінчення, таке оптимістиче, дозволяє мені бути спокійним за тебе.
Коли я вже від осені учадів І жар знайти безсилий у золі, - Затьмарилося небо листопада Над тишею змарнілої землі Подібної до вороної сталі Сьогодні без жовтневих різних барв, Які хоч трохи погляд зігрівали, Мене відволікаючи од справ. А нині тільки паморозь біліє Там, де лежав багрянець під кущем, Та ще сніжинка тане ось на вії, В душі за літом народивши щем... Дякую тобі, Наталю.
Глибоко, образно, змістовно і з повагою до посестри, пане Іване, написали ви цього вірша. Гадаю, що вона не одна у вас, прикро, що мало їх, судячи з кількості переглядів, чує сьогодні вас.
Правильно - наближена, але неточна, а "далі Що" і "нізАщо" мають саме такі наголоси. Відкрий тлумачний словник, там саме так, іншого варіанта просто немає.