Без твоєї, кохана, любові Я творити б і жити не зміг. Вона впала, як сніг випадково Серед березня, прямо до ніг. Щедро сонцем чуття обігріта Потекла ручаями спокус До твого спекотливого літа Від моїх снігопадів та стуж. Розчинилася в чистому морі Сивих мрій і німих сподівань. По ночах піднімалася вгору І не меркла на схилах світань. Без твоєї, кохана, любові В мені згасне життя ненасить. Вона зараз у кожному слові Моїх віршів взаємно звучить…
Не сподівався навіть на появу такого уважного читача своїх віршів, як ви, Пилипе. Не буду лукавити, мені було дуже приємно читати ваш коментар. Я вам щиро вдячний за увагу і розуміння.
Як мені приємно, що ти рада моїм весняним веселощам! Щиро вдячний тобі, Катю, за побажання. Нехай вони будуть взаємними!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
