Без твоєї, кохана, любові Я творити б і жити не зміг. Вона впала, як сніг випадково Серед березня, прямо до ніг. Щедро сонцем чуття обігріта Потекла ручаями спокус До твого спекотливого літа Від моїх снігопадів та стуж. Розчинилася в чистому морі Сивих мрій і німих сподівань. По ночах піднімалася вгору І не меркла на схилах світань. Без твоєї, кохана, любові В мені згасне життя ненасить. Вона зараз у кожному слові Моїх віршів взаємно звучить…
Не сподівався навіть на появу такого уважного читача своїх віршів, як ви, Пилипе. Не буду лукавити, мені було дуже приємно читати ваш коментар. Я вам щиро вдячний за увагу і розуміння.
Як мені приємно, що ти рада моїм весняним веселощам! Щиро вдячний тобі, Катю, за побажання. Нехай вони будуть взаємними!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
1
Котів люблять тільки хороші люди!:)