Катю! Який суп?! Та я тебе на руках носила б за такого вірша ще спритніше від Юного Принца! ( а там, у коментарі, то я "пошутіла" так від напливу емоцій) Ось! Ось! Ось! Ось! Пригощайся!
А я побачила таку картинку: пора копання картоплі, спалюють на городі бадилля, і "запах диму через поле незримо й тихо переліг"... А от Опудала, Олексію, на тому горроді і не було, а був такий колорадський жучок, що писав усім сердиті листи і занижував рейтинги
І я надіюсь: не остання! Та що папери на столі! Йдуть довгоногі рими : Таня, Оксанка, Катя, Наталі... І як про них не написати Тим критиканиськам на зло? Нехай не перли й не "карати", - Аби лише перо було!
ООООООООООООООО.... "Сонічка, і как вам у позі "ЗЮ"? На біса відьми - НА БІС! НА БІС! Відчуваю, що перетворююсь на суцільний знак оклику!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
От, дівчата, дякую за солідарність! Нам би гуртом яку партію створити ("Бабським батальйоном - по життєвих негараздах!", наприклад І потім переможених у стоси складати... А якщо серйозно говорити, то бачу, що переважна більшість мене зрозуміли. Щодо рейтингів, оцінок - дійсно, це не найголовніше. Бо завдяки їм іноді частенько виникає ситуація, як на ілюстрації до вірша: сидить надуте курчатко на вели-и-икому яйці у воронячому гнізді... Все відносно у цьому світі, панове, все відносно!
Катрусю, а штовхни її в калюжу! Побачим, чи залишиться байдужа...
А, може, вона не Байдужа, а просто Спляча Красуня? Тоді потрібно застосувати інші методи "приведення до тями": поклич когось із наших сайтівських "принців" (Опудальце, наприклад...) Словом, Катрусю, ти записала лише "історію хвороби". А чому б не спробувати "полікувати", допомогти, як каже Чорна Троянда?
А, до речі, прошу вибачення: не відповіла на запитання. Вірш написала, ще студенткою після одного із засідань літературної студії. Це була "реакція на реакцію" критика на поезію надзвичайно талановитої, як на мене, людини. Чи не розповідали і Ви колись про аналогічні випадки, Вікторе?
Уміння співати - природний рефлекс птахів. Кожен виконує свою пісню в залежності від того, хто він: півень не пнеться витьохкувати, а горобчик не скаже вороні, що вона погано каркає. Вікторе, я не заздрю САМОУКОВІ, а пташиній "життєвій мудрості": без рейтингів і образливих суперечок. А через скільки випробувань доводиться пройти людині, щоб, нарешті, заспівати свою пісню (досягти мети)? Скільки нездар або "чужаків по духу" намагатиметься продовбати їй маківку? Це стосується також і місця автора у будь-якому творчому процесі ( в тому числі, й поезії). АЛЕ: уміння творити - не вроджений рефлекс людини. Тому природно, що вона має вчитися. А тепер розповімо баєчку майже за Криловим: якби людей-лебедиків навчали лебеді, проблем із лебединими піснями не було б!( врешті, можливі випадки, як у казці про гидке каченя). Але коли за навчання юного лебедя береться який-небудь кіт, наш пташок ризикує не тільки втратити голос і крильця, а й почати виловлювати гризунів... Чи потрібно продовжувати далі, Вікторе, щоб Ви зрозуміли, що я мала на увазі і у вірші, і у коментарі? Моя "сайтівська позиція": у човні Софійки Кримовської, Олексія, Катрусі, Наталки Гуркіної... Двійок не ставила і не буду, щодо зауважень - навпаки: робила і робитиму із надією, що вони допоможуть (і ні в якому разі - не образять, не принизять і т.п.)Якщо розумію, що людині вони байдужі, що вона не враховує їх у майбутньому, - що ж, я не кіт. Я - лише Кривенька качечка
... Лиш задрімав на повороті, Як увійшли в автобус тьоті (Базарний день був, любий брате, Тож поспішали торгувати). І стільки тих набилось тьоть - Не знав, куди подіти плоть!. Притиснули, як плоть до плоту, У тому ПАЗику в суботу....
Hello, Kitti! Якщо Вам дійсно 13 років, то до Софійчиних десяток додам іще дві. Справжня львів'яночка! Правда, можливо краще прозвучить "Хоч би раз у мій..." (закінчення)? І надто схожі ось ці рими - "привітати-заблукати, вертати-завітати" у останніх строфах. Допрацюємо задля міста Лева?
Прочитала вірш, і вважаю, що цей день прожитий не марно: відкрила для себе значення слова "огудний". Не сподобалась лише рима "прийшлось-довелось". Ну, Вікторе, не для Вашого "інтелектуального та поетичного" рівнів...
Цей вірш має більше років, ніж деякі користувачі "Анумо..." (Чомусь він спав на думку, коли переглянула останні "чатування" і коментарі щодо оцінювання). Сприймайте його, будь ласка, "у міру власної розпусти" Мені б хотілося лише додати, що потрібно навчитися самому просіювати як похвали інших, так і критику. Потрібно самому навчитися оцінювати власну поезію (хоч спершу, напевно, має деякий сенс навчитися і писати?) ТУТ, на сайті, ВЧАТЬСЯ: спілкуючись, віршуючи, виправляючи, жартуючи. Те, що можна пробачити початківцю, не можна пробачати автору "зі стажем": "п'ятірка" sofi відрізняється від "п'ятірки" Nemo. І ми достатньо свідомі цього, чи не так? (Чи не так...) А для бажаючих пограти у "Морський бій" є інші сайти.
Прочитала вірш, і подумалося: чи не створити б нам на сайті цикл на кшалт "Міста і села України"? ( це така "робоча" назва) - поезії, легенди, світлини... Га?
Мені в цілому сподобався цей "застуджений ангел". Є зауваження, але зачекаю на відредагований варіант ( я правильно зрозуміла, Ви ж іще попрацюєте над віршем?)
Якщо настояне у роках - значить, справжнє ( у цьому толк Альша Тичко знає - він у нас "спец" по винах і наливках, що п'янять не менше, ніж кохання) Щемлива така поезія...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('