Плач неба
Дощ вистуковує дивну симфонію,
Падають каплі на вибляклий цвіт...
Зовсім не знаю, де буду сьогодні я,
Бо на шматки розпадається світ.
Небо ховає очі за хмарами,
Сльози розчинить у жменях дощу.
Важко закутати серце туманами.
Я б закричала, та знов промовчу...
Каплі загубляться в листі зеленому,
Чекатимуть довго на сонячну мить.
А на віконному склі, все ще темному,
Намальоване серце горить.
Дощ ще, напевне, довго співатиме
Свою колискову, до болю сумну.
Хвилини з годинником я рахуватиму.
Хоч гарно співає, проте не засну...
Вітер легенький, світанком розбуджений,
Збиратиме в травах росу.
Ангел небесний, ніччю простуджений,
Полетить, залишивши одну...
| 
у Вас 
2
