Тихий шелест зелених дерев, Шепотіння трави запашної. Заколисує… Сниться вже лев - Сторож брами у Львів чарівної. Сторож той є великий мудрець. Пропускає охочих велично. Шепітливий легкий вітерець, Пролітає крізь браму так звично. А тепер уже черга моя. Крок роблю і лечу в порожнечу… Опиняюсь у місті. Зоря Підморгнула і зникла в далечі. Озираюсь навколо і бачу: Милі вулички. Йду по бруківці. І тепер нову маю задачу, Не згубитись у вулиць завивці. Пролітає шумливий трамвай. Дзенькнув весело, щоб привітати: "Ти дивись, незнайомко, вважай, Щоб між левами не заблукати…" Ця мандрівка - суцільний екстрім, Та, на жаль, уже треба вертати. На прощання, бажаю усім, Хоча б раз у мій Львів завітати. 5.08.09
|