Дуже важкий вірш, Катю... Але сюжет такий знайомий для багатьох українських жінок. Дякую, що піднімаєте цю тему. Про це не можна мовчати, про це треба кричати!
ваша ідея, Андрію, мені сподобалась, проте мені чогось не вистачає у вірші. Я не розумію закінчення, чи, може , треба було ще якось підготувати до нього, бо дуже різко все обривається. Вибачте, що втручаюся. З найкращими побажаннями.
Заходьте, Катю, будь ласка, буду тільки рада. Так, про дощі я знаю. В мене неоднозначне ставлення до цієї пори року, але вона мене дуже лікує. Дякую за коментар.
Дуже проникливо, Катерино. На жаль, так буває у житті. Ми нехтуємо своїми рідними, бо знаємо, що вони все пробачать, а коли схаменемся, то вже запізно. Гарний вірш. Дякую.