Це ода жінці-матері, Вікторе. Просто і щиро, з висоти набутої роками мудрості. Дякую. Прочитавши вірша, мимоволі замислюєшся над своїми вчинками щодо своїх рідних. Хочеться покаятися. 5
Не люлю сумувати за минулим, не люблю ним жити. Хоча, можливо, і потрібно в нашому швидкоплинному житті вміти зупинитися і згадати про щось приємне. Вірш дуже щемливий, дякую.
Катю, дуже рідні мені Ваші стрічки. Цього літа я зрозуміла, що дуже люблю море. Щиро вдячна за вірш. Море - як небо, завжди змінюється, завжди різне... Як приємно ходити босоніж безлюдним пляжем та спостерігати , як сонце потопає в морських обіймах...
у Вас, Вікторе, певно був такий настрій, як в мене зараз. Щось так невимовно сумно стало, невже починається осіння хандра? Звісно, гарний вірш, як завжди вмієте зачіпити за живе, але давайте краще про щось життєстверджуюче.
Дякую, Василю. Хіба ж ми пишемо заради номінацій, а тим паче такий вірш. Ви дуже правильно зрозуміли. Це - крик душі, вилив найпотаємнішого, а надрукувала, бо саме тут є люди, з якими можна поділитися наболілим. Проте мені приємно, що Ви так високо оцінили мої почуття і переживання.
Дуже люблю березовий сік, вірніше любила тоді, як він був ще по 8 копіок за склянку. Так що Ваш березовий сік стікає для мене краплями з дитинства. Дякую за гарний вірш. 5
Танюша, гарно, думки про наболіле, та із стрічкою "Та, невже, чекають кривди" треба щось робити, бо по-перше, невдала рима, а по-друге, збивається ритм (не вистачає 2 складів). Вибач, за поправку. Всього тобі найкращого! 5