Пт, 01.11.2024, 19:22
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 637

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Зроби усе, що хочеш.

Запаморочив розум почуттям,

Думками перетиснувши аорту,

Приречено закоханий в життя,

Сьогодні відчуваю людський спротив.

                Я вийшов з маскараду німоти,

                І, схибивши, побачив свою ницість,

                Для чого ж добиватися мети

                З любовю, що поцвіла на полиці?

Не вмію комусь бути тягарем,

А ще, коли ярмо – моє кохання,

Поповнивши відлюдників гарем,

Так стане усім легше, без питання.

                Віддам я, більш, ніж досі віддавав,

                Забувши, що існує щось взаємне,

                Навіщо себе краяти без прав

                На щастя неземнеє, задаремне?

Зачерствів я вже врешті, й стрімголов

Усе зробив, щоб серце скамяніло,

Не чутимеш від мене про любов,

Ти ж цього, мовчки дивлячись, хотіла?

                Скажи мені, якщо я помиливсь...

                Примусь мене залишитись собою...

                Я поруч, просто тихо озирнись...

                Й зроби усе, що хочеш, із любов'ю.


Додав: Nemo (07.09.2009) | Автор: © Ніхто
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2250 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
avatar
1 Did • 16:35, 07.09.2009 [Лінк на твір]
Чого б не радив робити, то це поповнювати "відлюдників гарем". Пройде, Олександре, як не раз, думаю, проходило у багатьох із нас.
Вірш емоційний, почуття переповнюють його. Мені сподобався.
avatar
2 svetakedyk • 20:53, 07.09.2009 [Лінк на твір]
" Й зроби усе, що хочеш, із любов'ю."

Просто хочу... усе... любов'ю...
"?"
Збери насіння.
"?"
У ярмі воли ходять, а ти - людина.
"?"
В рідній мові є тільки ствердження, частка "не" іншомовного" походження.

Я вірю, що вона хотіла тебе любити, то навіщо черствіти.
Тіло створене для того аби пестити його, Душа - любити.

avatar
3 Sofi • 05:23, 08.09.2009 [Лінк на твір]
де ж це Ти відлюдників у гаремах бачив?)))
avatar
4 virchi • 10:33, 08.09.2009 [Лінк на твір]
Звичайно, що самітність пройде і почуття втрати кохання стихнуть. Але поки усе ще в пам*яті ці почуття - настільки гарні вірші можна складати. Так от і у Вас - усе виходить на відмінно!

super

avatar
5 shetamara • 15:33, 08.09.2009 [Лінк на твір]
Вірш сподобався. hands
Тільки чи не краще було б поміняти місцями тут, щоб легше читалося: "Усім так стане легше..."?
avatar
6 password1 • 00:17, 09.09.2009 [Лінк на твір]
Ого! Такий вірш, що хоч сірники об нього запалюй. Скільки експресії! Які пристрасті! Мені сподобалось.
avatar
7 svetakedyk • 09:38, 09.09.2009 [Лінк на твір]
Певно це моя помилка коли мої слова дещо не ро зуміють.

Хочу пояснити свій коментар. З усією повагою до автора та користувачів сайту(принаймні тих, хто його прочитав). З рештою, це тільки моя особиста думка.

«Запаморочив розум почуттям,
Думками перетиснувши аорту,
Приречено закоханий в життя,
Сьогодні відчуваю людський спротив»

Автор звертається до себе, хоча в своїй особі вбачає кохану людину, яка є прототипом життя. Його почуття хвилюючі і сильні, саме це дає йому волю відчувати себе своїм «Я» забувши що разом з тим, він лишається людиною, та людськість нагадує про себе.

«Я вийшов з маскараду німоти,
І, схибивши, побачив свою ницість,
Для чого ж добиватися мети
З любов’ю, що поцвіла на полиці?»

Саме цей спротив порушує тишину ідилії закоханого в самого себе(життя). Без рожевих окулярів він оцінює своє реальне становище і ставить собі питання найбільш болючіші, ті які можуть похитнути його віру у неземне кохання, яке увсь цей час втілювалось творчістю – творами, які присвячує їй(коханій - життю - собі). Якщо твори квіти, то варто зібрати насіння, ящо пил то варто відсіяти найменші пилинки…

«Не вмію комусь бути тягарем,
А ще, коли ярмо – моє кохання,
Поповнивши відлюдників гарем,
Так стане усім легше, без питання.»

Виникає думка відректись від життя, бо його життя не тільки його і не тільки її. Вона як образ кохання, котре належить всім.

«Зачерствів я вже врешті, й стрімголов
Усе зробив, щоб серце скам’яніло,
Не чутимеш від мене про любов,
Ти ж цього, мовчки дивлячись, хотіла?»

На якусь мить стає кам’янаною брилою – притуплюючи найщиріше, що живе в його душі – Любов. Але відчуває помилку і питає в себе(неї) – ти ж цього хотіла?

«Скажи мені, якщо я помиливсь...
Примусь мене залишитись собою...
Я поруч, просто тихо озирнись...
Й зроби усе, що хочеш, із любов'ю.»

Не чує поки відповіді, але хоче почути те чого найбільше прагне – я тебе Любою. Бо він хоче бути собою – Любов’ю. Саме тією любов’ю яка втілюється жінкою в реальному житті, яка живе в йогосерці, душі, але не поруч ним. Аби не причиняти їй болю(адже вона живе своїм життям) хоче просто відмовитись від любові…

Саша, не переймайся моєю думкою, вважай, що це моя хвороблива уява.
Ибач, коли що не так.

З найкращими побажаннями, Світлана

Тіло створене для того аби пестити його, Душа - любити.

avatar
8 Nemo • 21:54, 10.09.2009 [Лінк на твір]
Дякую усім-усім і особливо svetakedyk!!! hands Із Вашими коментарями хочеться жити і творити. Приємно, коли тебе розуміють і з тобою співпереживають. Дя-ку-ю. Я Вас люблю...
avatar
0
9 spydut • 18:36, 03.09.2021 [Лінк на твір]
цікаві аналізи цікавих розповідей


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz