Хіба можна звикнути до щастя?

     Хіба можна звикнути до щастя?

     Просто все не так, як я хотів.

    І найгірше те, що всі напасті

      Я понакликав із почуттів.

       Знаю, я змальовував пейзажі,

        В голову вбивав життєвий рай,

       Але попри море епатажу

        Правду торочив я, так і знай!

       Щось не так в дорозі нашій вдАлось,

        Хтось немов на нас наворожив,

         Та мені й на думку не спадало,

         Що в тобі цей крик, стиснувшись, жив.

          Спогади гортаю, й як у казці,

          Груди захлинає почуття,

           Хіба ж можна звикнути до щастя?

           Хай не все гаразд, та це ж – життя...