Просто, слід мати бажання змінюватись на краще, і світ за нашими змінами підтягнеться. Як там казав, здається, Архімед: "Дайте мені точку опори і я переверну світ..."?!
Для початку - не погано: З Твого дозволу кілька порад: 1. У першому стовпці все гаразд. 2. У другому є незрозуміле по змісту слово "голослива", тому пропоную: Прийди до мене, о моя царівно, Без тебе пісня в серці не звучить, Без тебе рима в вірші голослівна, Як те дитя нестримано кричить. 3. Далі йде різнобій ритму з-за зайвих слів у строфах. Перечитай, невже не помічаєш? І ще одна порада: спробуй уникати дієслівних рим. Натхнення Тобі!
Ніхто ж не забороняє Тобі писати. У нас було чимало тих, які, попри усе і усіх, писали по своєму. Головне - не стояти на місці, розвиватись. То ж не гай часу на сперечання, а самостверджуйся. Жодних образ, гаразд? Ми всі різні, але нас поєднує поезія. І не заперечиш Ти ніяк той факт, що Поезія - це максимально досконале поєднання змісту і римованої, часом, співочої форми. Якщо ж Ти чітко не дотримуєшся римованої, то цей віршований спів має бути безперервно тактовим із чітким періодичним наголошенням. Чи я в чомусь не правий? Натхнення...
Іване, я вже писав Тобі, що глибина Твоєї думки вражає. Але Наталія дала дійсно дружні дієві поради. Спробуй ще попрацювати над формою. Зміст є і він чудовий. Але ж Ти взявся писати вірш... Не гнівайся і перечитай іще раз. Ми завжди раді допомогти, тим більше тим, хто цього хоче.