SITE LOGO
Пт, 22.11.2024, 23:51
Меню сайта
Наш опрос
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786
Главная » Комментарии пользователя [Nemo]

Найдено комментариев: 1357
Показано комментариев: 241-270
Страницы: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 ... 45 46 »

avatar
1117 Nemo • 01:01, 23.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Оксано. Отже..., не дарма? shy
avatar
1116 Nemo • 00:59, 23.11.2011 [Лінк на твір]
Клас 5.0., але мені чомусь хотілося б якоїсь останньої фрази... На кшталт:
Реальність – зла !
А чим підсолодити ?
Де ті слова,
Де ті блаженні миті ?
Які б змогли...

Омріяний мій краю...
Зітру сльозу,
Зітхну, і... баю, баю.
Себе гризу...
Нема коли...
respect
avatar
1115 Nemo • 02:08, 18.11.2011 [Лінк на твір]
А я оцінюю на рівні довіри - 12. Браво! respect Я після Твоїх глибинних віршів мов в осад випадаю у роздуми. Перечитую, перечитую, аж до забуття, що і сам часом наскельних пару слів можу нашкрябати... inverted
avatar
1114 Nemo • 01:57, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Як швидко не крути велосипед, а дитинство все одно залишається із нами... inverted
avatar
1113 Nemo • 01:55, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Оксаночко, і сам радію з того, що зараз у мене якийсь-такий самоствердний етап у житті настав: пишеться лише те, що хочеться і самому перечитувати...
avatar
1112 Nemo • 01:52, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Радий, що потішив. Після написання таких творів аж собі не вірю, що написав... shy
avatar
1111 Nemo • 01:51, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Ви дійсно обоє праві. Уже змінив. Із редакцією Марії значно краще. А оптимізмом я з Тобою помірявся б... tongue
avatar
1110 Nemo • 01:49, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую за високу оцінку. Дійсно, мабуть, якщо від душі - то й до душі... Зі збоєм завідомо погодився. Сам відразу відчув, але не спромігся вдало підібрати, щоб наголошеним залишити другий склад. Дякую за влучну підказку. Вже змінив. up
avatar
1109 Nemo • 01:45, 18.11.2011 [Лінк на твір]
ПРиємно читати такі коментарі, аж до здивування. Дякую - окрилюєш... cool
avatar
1108 Nemo • 01:44, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Мабуть, просто, не так ще й далеко втік... shy
avatar
1107 Nemo • 01:43, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Знаєте, Іване, у самого аж слина котиться, коли згадую оті найсмачніші у світі окрайчики від зайчика... Дякую за увагу.
avatar
1106 Nemo • 01:41, 18.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую, друже. Сам здивувався. Давно про таке не писав... dry
avatar
1105 Nemo • 02:01, 05.11.2011 [Лінк на твір]
dankeshon danke console flowers supa super thank_you you_rock Добре, що тут є стільки хороших смайликів. Часом так вдало заримуєш, що мову і віршовану, і прозову віднімає... hands
avatar
1104 Nemo • 01:43, 05.11.2011 [Лінк на твір]
Осінь - це улюблена моя пора року. Я народився восени... Тому, депресію - геть! А вірш Твій насправді хороший і заслуговує на високу оцінку. Тут не багато роботи. До 5.0. не далеко inverted Дякую за увагу і коментар.
avatar
1103 Nemo • 01:40, 05.11.2011 [Лінк на твір]
А хіба я не про це написав? Не про увагу?... shy
avatar
1102 Nemo • 23:13, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Дійсно, дякувати Богу... Тоді просто - натхнення. Так тримати! up
avatar
1101 Nemo • 23:11, 03.11.2011 [Лінк на твір]
А я видалю свій варіант і всі забудуть... :)
avatar
1100 Nemo • 22:59, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Мила Мурашка, - завжди поруч буду з тим, хто хоче писати краще... :)
avatar
1099 Nemo • 22:57, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Якби усі сприймали вІрші,
Я римував би кожне слово,
Закон поемою - не гірший,
Миліша в ямбі постанова.
Мені приємніше верлібром
Удар тримати, навіть в пах,
І виливати свої фібри
Комусь в лице на всіх парах.
Нехай я зІрок не хапаю,
Хай програЮ я на ножах,
Нікому ями не копаю,
За справедливість я в віршАх...

Дякую за коментар і високу оцінку.
avatar
1098 Nemo • 14:50, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Все вірно. І про п'ятий рядок теж... Проте, там необхідне підсилення, том. у й додав слово. Дякую за високу оцінку.
avatar
1097 Nemo • 01:49, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Клас! 5.0. А якщо б змінити, трішки, порядок слів і наголоси?...

Зігрій знімілі крила в довгім леті...
Мої померзлі ранки в чужині...
Твої відчути обрії нестерті,
Я ще жива, ще хочеться мені!
Встели оту сорочку домоткану,-
Втоплюся я в розмаї вишиття,
Почую сильний пульс, немов осанну
Життю самому - рада, мов дитя!
В мені розлийся ріками гучними!
Зірковим сяйвом душу зацілуй!
Купайлівськими ночами отими
Калиново, пісенно заструмуй!
avatar
1096 Nemo • 01:20, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Гнітюче, однак, якось, по своєму вишукано. Працюючи адвокатом, у мене відразу ж зринули в пам'яті кілька недавніх жорстоких справ домашнього насильства. Ніби знову пережив. Надіюсь, це вигадана історія? Водночас: важко усвідомити, як з такою емоційністю, майже ненавистю, можна написати, не відчувши... 5.0.
avatar
1095 Nemo • 01:11, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Ставлю 5.0., не нав'язую своє думки, не говорю, що мій варіант досконалий, можливо щось використаєш/не використаєш, але спробуй відчути свої помилки:

Я світлий день на ніч розмінюю,
Бо ніч - це щирість почуття,
Не потривожте темну лінію,
Бо тільки з неї родиться життя….

В обіймах ночі вІрші пишуться,
Картини, теореми і пісні,
І дІтьми у колисках тІшаться,
І сльози ллють, мов небо навесні…

Дарує ніч прожитого миттєвості,
Кладе їх контури в черговий мемуар,
Не бракне їм душевності, життєвості,
Душею викладається муар.

Старий годинник, тишу розсікаючи,
Нагадує про те, що час не спить,
Думки мої, натхненні крила маючи,
Таки навчилися спиняти тлінну мить.

Прості слова, озвучені півголосом,
Раптово впали вІршем на папір,
Гарячі сльози, - всі листки на полоси,
Мов рани кровоточать до цих пір.
avatar
1094 Nemo • 00:12, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Надіюсь, Вас уже відпустили минулі образи? Ваш вірш мені до вподоби. Тут усе зрозуміло, доступно і довершено за формою. Теж трохи застав Союзу. 5.0.
avatar
1093 Nemo • 00:09, 03.11.2011 [Лінк на твір]
З Катериною погоджуюсь, вдало, але не зовсім: а де подівся перший наголошений склад. Вирішувати Тобі, але пропоную свій варіант для роздумів:

Та не померла наша віра,
Надії вогник не зачах,
До Бога гріється довіра,
І блиск іскриться у очах.
Ніч учорашня вже скресає,
Зірницю ранок підійма,
Людськії крики загасають,
Ох, може, все це не дарма?
Нарешті крізь тяжке терпіння,
Людська знемога підняла
Словесний промінь до кипіння,
Тюремну тишу розмела.
Лунає клич і стук серцевий,
Мов дзвоном б'є, наперекір,
Немов ось-ось проб'є кінцевий,
І вийме страх з-під княжих шкір.
avatar
1092 Nemo • 23:36, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Дякую за роз'яснення. Майже згода... tongue Радий, що став у нагоді. inverted Натхнення Тобі і пора вже якось зустрітись... А, може, дійсно, ми - родичі? cool
avatar
1091 Nemo • 23:31, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Юрію, ставлю 5.0., бо - до вподоби і форма, і зміст. Але техніка не досконала: різнобій ритму, різноскладовість, дієслівні рими, якщо починаєш з наголошеного першого складу, то чому згодом від цього відходиш? Врахуй, будь ласка, мої зауваження. Від себе пропоную власне бачення. Може щось, таки, використаєш... За метаморфозу не гнівайся...

Правди печаль,
Псевдо-вуаль
Світ узяли в полон.
Але бажання –
Мить не остання.
Муха сміється, слон.

Ллються дощі,
Мокнуть плащі –
Наче усе уперш.
Не сподівались,
Не намагались,
Краще, таки, – дешевш.

В'янули квіти.
Небу - не діти.
Чом так, тепер, не йму?
Легко сказати,
Не відчувати,
Більше нема кому.

Змиті дороги
Щастя нітрохи.
Болю в серцях нема.
Але не чорне –
Щось неповторне,
Мертвим салют дарма.
avatar
1090 Nemo • 22:56, 02.11.2011 [Лінк на твір]
5.0., однак, на мою думку:
Молився спогад у кутку,
Звивалась думка, мов змія,
Мов фігуристка на катку.
Молився спогад мій – не я.
- тут не досить вдало збіглося два "мов"...
Третій катрен, дійсно, вдалий. Однак, легко розігнавшись, захопившись емоційністю, енергією двох попередніх, чекаючи на апогей, я не зміг плавно перейти до читання далі. Я, як горем навпіл римувальник, це розумію, тут має бути основна думка, підкреслена наголосом розв'язка, однак, давши прочитати цей перехід своїй мамі, яка є вчителькою початкових класів, пересічним читачем - вона погодилась зі мною і не побачила апогею... Якщо не правий чи чогось не розумію - вибач. Але поясни. Прошу.
avatar
1089 Nemo • 22:44, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Браво. hands Ну, Ти ж можеш... Незаперечно 5.0. Ріст на лице. Чи, може, Ти нас випробовував на терплячість? Єдине: тут має бути "сину" чи "сина"?

Холод швидко віджене,
Сина рідна мати
Приголубить, пригорне
Та що там казати?… question question question
avatar
1088 Nemo • 22:40, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Підтримую Світлану, - дуже легко... 5.0.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz