А дівчинка пише вірші... Не просто із слів листа, Чарує для нього... лише, Бо тільки його вуста Так ніжно повторять риму, Цілуючи кожен звук, Запалять любов незримо І звільнять дівча від мук...
Ось такі асоціації від Твого чудового вірша на цілих 10.0
Мені до вподоби, але різнобій ритму душить загальне враження. Поділяю загальне захоплення, але вірші запам'ятовується дітям, повір, - коли все рівно наголошено і рівнобедрено... До праці!!!
Чого душі поета треба? - Натхнення, мабуть, до вірша... І копчені свинячі ребра... В голоднім тілі, - що ж душа?.. Ото ж, поету треба жінку І буде їжа, голий нерв, І не болітиме печінка, І на шедеврові шедевр...
Чи можна виміряти віру? Чи є шкала людських бажань? На кілограми брати міру? Чи ввись розграфити Тянь-Шань? Молитва має свою силу, У хіті також стимул є, Обидві здатні з купи пилу Творити марення своє. Але чи досить віри в слові? Без дій рівнішала крива? - Лиш суміш поту й краплі крові У світ приносили дива. Ні, я не проти помолитись, І з роду я не атеїст, Але не варто лобом битись, Бо шлях до дива - лЮдський хист...
Жодним чином, не сперечаюсь з Твоїм віршем, не заперечую його. Він вартий 5.0., а то й більше. Висловив свої асоціації, народжені прочитанням Твоїх думок. Хто знає: звідки до мене прилетіла ця муза?
Не проти я доїти й депутатів, Та страшно їм чіпляти апарат: Чимало з них рогаті і хвостаті, А в венах тече чистий "Арарат". І м'ясо на забій ніхто не прийме, Хоч є між них і гончі, і сальні, Хай повзають, літають, лиш би мимо, Не плутали щоб задуми мені...
Дякую за увагу. Розчарування - це тимчасова незадоволеність, від якої з часом також навчишся отримувати задоволення... А в іншому - цілком Тебе підтримую.
Не лиш до хмар: до зір і до галактик. Хіба ж там виживуть приземлені кентаври? Щоб не чекать міфічні слави лаври, - Засію Марс... Ну, як із мене тактик?
Дякую і Вам. На жаль, надчутливість ховається за егоїзмом та амібіційністю, які зупиняють творчий розвиток. Для удосконалення справжнього поета не повинно бути жоднихперешкод і меж...