Привіт рідний тезко-Medbratику! Скучив на нашими переплетами. "Не легко" - е перепишу, бо так відчуваю. А Твоя подруга, часом, в родині скупщиків металобрухту чи сантехніків не мала? - Жартую... "Іржа" ріже по вухах лише тому, що це сильне і більш негативне слово. Позитиву мало. Проте, воно вдале з точки зору повільного вмирання почуттів... Дякую за увагу. Чекаю на майбутні зустрічі.
Дякую, Вікторе. Легко, мабуть, тому, що за секунду написано, ніби під диктовку. "Зрідка" оточив комами для підсилення, наголошуючи, що дуже "зрідка". Про "нОчі" уже відписав. Радий Вас бачити. Час-від-часу буваю у Вишгороді. Проте, кожного разу плани зустрітись з Вами ламають обставини. буду знов планувати - зателефоную. Дякую за побажання і увагу.
І я цей варіант розглядав. Однак, зміст дещо міняється у такому звучанні. Я мав на увазі того, хто з нею і з моїм героєм поза цим миттєвим побаченням. А шал - це те, що було в кожного спочатку... Неповторність. Небуденність. Ось тому й шалу хочеться знову. Дякую за небайдужість і увагу. Натхнення.
Дякую, Роколано, і сам заскучив. Часом зайду на хвильку на сайт: побачу Вас всіх, порадію і йду геть... Бо в голові - рій, а під рукою - пусто... Дякую за натхнення - надихнула.
Не знаю, не знаю. Є в цьому щось. Читається цікова. Але чи то я старію, чи то настрій не сприймає... Якби цей твір ще й почути... Вишли голосовий ммс, будь-ласка. Буду вдячний.
Дякую, Мартине. Це була вимушена відпустка. Море ідей, а часу - нуль. 2-3 години в добу спати - це трохи забардзо. Ось з відки і емоцій море. Думаю, що далі буде...
Дякую, друже. А хіба кружка - не українське слово? Щось розгубився. І кухоль, ніби, підходить. Тільки якось по старовинному. А це ж сучасне... кохання...
А дівчинка пише вірші... Не просто із слів листа, Чарує для нього... лише, Бо тільки його вуста Так ніжно повторять риму, Цілуючи кожен звук, Запалять любов незримо І звільнять дівча від мук...
Ось такі асоціації від Твого чудового вірша на цілих 10.0
Мені до вподоби, але різнобій ритму душить загальне враження. Поділяю загальне захоплення, але вірші запам'ятовується дітям, повір, - коли все рівно наголошено і рівнобедрено... До праці!!!
Чого душі поета треба? - Натхнення, мабуть, до вірша... І копчені свинячі ребра... В голоднім тілі, - що ж душа?.. Ото ж, поету треба жінку І буде їжа, голий нерв, І не болітиме печінка, І на шедеврові шедевр...
Чи можна виміряти віру? Чи є шкала людських бажань? На кілограми брати міру? Чи ввись розграфити Тянь-Шань? Молитва має свою силу, У хіті також стимул є, Обидві здатні з купи пилу Творити марення своє. Але чи досить віри в слові? Без дій рівнішала крива? - Лиш суміш поту й краплі крові У світ приносили дива. Ні, я не проти помолитись, І з роду я не атеїст, Але не варто лобом битись, Бо шлях до дива - лЮдський хист...
Жодним чином, не сперечаюсь з Твоїм віршем, не заперечую його. Він вартий 5.0., а то й більше. Висловив свої асоціації, народжені прочитанням Твоїх думок. Хто знає: звідки до мене прилетіла ця муза?
Не проти я доїти й депутатів, Та страшно їм чіпляти апарат: Чимало з них рогаті і хвостаті, А в венах тече чистий "Арарат". І м'ясо на забій ніхто не прийме, Хоч є між них і гончі, і сальні, Хай повзають, літають, лиш би мимо, Не плутали щоб задуми мені...
Дякую за увагу. Розчарування - це тимчасова незадоволеність, від якої з часом також навчишся отримувати задоволення... А в іншому - цілком Тебе підтримую.