Не соромно. Це мені має бути соромно. Відверто зізнаюсь, що також пишу, як відчуваю. Підкажи, будь ласка. За коменар і оцінку дякую. Чекаю на підказку.
Напиши хоч першу букву ніку. І я спробую знайти підхід через повзучу толерантність... Чомусь згадав старий-престарий анекдот: іде дівчина з десантником, який постійно мовчить. Вона до нього: - Ну, Вань, ну чого ти мовчиш? Ну, скажи ж хоч щось... Він: - Хоч? - Руку зламаю...
Щось є в Твоєму перегукуванні римованих складів, але це ще не є поезією. Якщо хочеш, - ми з колегами по сайту можем поскладово розкласти усі недоліки цього вірша. Ти, мабуть, сам будеш вражений. Причому, їх не настільки важко усунути Тобі самому. Не лінуйся. До роботи. Натхнення Тобі.
Схоже на метеопрогноз чи репортаж журналіста з місця стихії. А де поезія? Роман Ілліч, Ти мене чуєш? Ти такі гарні пишеш віршовані коментарі, а тут... Ніби на витримку береш. У мене її багато, але ж навіщо постійно провокувати вчительські анотації?
Поки що: набір речень і не більше. Я не можу змусити Тебе працювати над тим, що Ти пишеш своєю душею. Душа відчувається, а праці - не видно. До роботи.
І ще одне: будь ласка, не порушуй більше правил сайту. Тут дозволено публікувати не бульше трьох творів за тиждень, а Ти видав чотири за день... Можуть бути наслідки у формі видалення чи відстрочення публікації.
Я ставлю 5.0. за зміст. Форму не берусь критикувати, бо суцільний різнобій. Допрацюй, будь ласка, тим більше, що це досить актуальна тема. Я, думаю, Ти і сам відчуваєш недоліки. Коли я не зовсім погоджувався з маститими колегами в чатині їх зауважень, я давав читати свої твори пересічним читачам і, знаєш, в більшості, правими були колеги...
Просто, слід мати бажання змінюватись на краще, і світ за нашими змінами підтягнеться. Як там казав, здається, Архімед: "Дайте мені точку опори і я переверну світ..."?!
Для початку - не погано: З Твого дозволу кілька порад: 1. У першому стовпці все гаразд. 2. У другому є незрозуміле по змісту слово "голослива", тому пропоную: Прийди до мене, о моя царівно, Без тебе пісня в серці не звучить, Без тебе рима в вірші голослівна, Як те дитя нестримано кричить. 3. Далі йде різнобій ритму з-за зайвих слів у строфах. Перечитай, невже не помічаєш? І ще одна порада: спробуй уникати дієслівних рим. Натхнення Тобі!
Ніхто ж не забороняє Тобі писати. У нас було чимало тих, які, попри усе і усіх, писали по своєму. Головне - не стояти на місці, розвиватись. То ж не гай часу на сперечання, а самостверджуйся. Жодних образ, гаразд? Ми всі різні, але нас поєднує поезія. І не заперечиш Ти ніяк той факт, що Поезія - це максимально досконале поєднання змісту і римованої, часом, співочої форми. Якщо ж Ти чітко не дотримуєшся римованої, то цей віршований спів має бути безперервно тактовим із чітким періодичним наголошенням. Чи я в чомусь не правий? Натхнення...
Іване, я вже писав Тобі, що глибина Твоєї думки вражає. Але Наталія дала дійсно дружні дієві поради. Спробуй ще попрацювати над формою. Зміст є і він чудовий. Але ж Ти взявся писати вірш... Не гнівайся і перечитай іще раз. Ми завжди раді допомогти, тим більше тим, хто цього хоче.