Все влучно, тільки трохи лайка, На вуха тисне в цьому попурі, Реально, виписана байка, Та не брудни вірші у слово-грі. Нас тут читають навіть діти, А мова калинова у зворот Спроможна виправить кульбіти, Що видав матюкливий рот. Тому наблизь свої магніти І вирівняй ошурок хащі, Паркан усяк гаразд глумити, Та без трьох букв - на вигляд - краще...
Я пішов від тебе, мила, Бо стомився... Ти віршем мене поїла, Я напився... Заплітала дні у рими, Начитався... Музи, строфи-пілігрими, Напитався... Плаваю у світі прози, І грішу я, Бо влилА такую дозу, Що віршую...
Змінив би трохи я Ваш вірш, Але не маю на це права, Боюсь, у мене вийде гірш, Усяк шукає переправу. Але, щоб Ваш лишився слід, У часі Ви збагніть найперше: У римі плисти також слід, - Вода тоді не змиє звершень...
Я обіймаю Вас, як син... Втираю сльози недолуго... Вдивляюсь в риси, кожен згин... В добро, що врізалося плугом... Я Вас люблю за всіх дітей... Які батьків не долюбили... З-за недомов і з-за смертей... Кого Ви пестили так мило... Я прОшу прощення за тих, Хто Вам наніс нестерпну рану... Все повернув би, якби міг... Я обійму Вас знову рано... І цілий день, і цілу ніч... Я віддаватиму Вам шану... Той журавлиний в небі клич - Це я молюсь за Вас віршами...