Зірка на небі, а свічка в руках, Зірка, мов мрія, а свічка, мов птах, Тіні від світла і образ зорі, Свічка розквітла, відбилась у млі, Місяць прилинув і зірку зігрів, Вогник загинув, у попіл згорів, Холод і світло, свічка й зоря, Вічна палітра: ніч, тиша і я.
5.0. за Твою душу. Ноти самотності жени геть! І задумайся, будь ласка, над другим рядком...
Захоплений Твоїм Твором! Дійсно - на Мабуть, далеко не треба ходити, адже, попри те, що люди нарахували собі двадцятку століть, ми багато в чому так і залишились кам'яними... Радий, що сюжетна лінія дещо перегукується з моїм віршем "Австралопітеки": Кам'яні міста, Скам'янілі люди, Серце, мов кіста, Паморочить груди. Утікає час, Під биття підборів, Все суцільний фарс, Крім ікон соборів. Неупинний дзвін КопійОк і центів, Поміж голих стін Позик і процентів. Перехід у Рай, Де все є і тепло, А, насправді, май Кожен свОє пекло. Ніби скрізь прогрес, Бази, банки, теки, А в душі – лік без, - Австралопітеки.
Радий Тебе знову читати, але, будь ласка, не будь таким радикальним. Якщо Ти розмістив свій твір на цьому чи іншому сайті, Ти ж не писав його для самого себе, чи не так? Не коректно заперечувати творчість іншихавторів, якщо хтось Твою нещодавно не сприйняв. У цьому Ти повністю не правий - говорю про це з цілковитою відповідальністю! Мені до вподоби Твій стиль і зміст цього вірша-пісні. Але Ти наперед відштовхнув своєю допискою частину своїх читачів. Спробуй перекласти слова на ноти у відеовірші, може, сприйняття зміниться...
Ніколи ні перед ким не плазував. Даремних похвал не роздавав і не роздаватиму. Якщо я не сприйняв сюжетної лінії, то, мабуть, слід мені її певним чином роз'яснити... Не мав жодного наміру ображати, а у відповідь чую "закрий рота", бо Вам здалось, що я можу, з дива, заздрити. Ви про що? У чому необ'єктивність? Nicht ferstein. Стиште амбіції.
Жарти теж є не лишнім навчитись розуміти і сприймати. Я уже писав одному автору на сайті, бачу повторитись буде не лишнім: Коли не хочеш коментарів, порад і зауважень, - роби примітку: не коментувати, вірш для себе...
Була то дівка чи, таки, примара? Я не допетрав, вибачай, сповна: То усміхалась націлована, як фара, А то дивився чи не йде вона...
Дійсно, вибач, але для мене видається дещо складною сюжетна лінія, в той час, як до форми зауважень майже нема. Я усвідомлюю, що вірш, ніби, про осінь, але чому тоді Ти спочатку говориш про неї, як уже зустрінуту Тобою, а у самому кінці знову її шукаєш і говориш про вірність. Поясни, будь ласка.
Шановний друже! Не закриваю, а стимулюю. Ну, хіба, Ти читав від мене осуд, несприйняття чи нав'язливі поради? Я дійсно радію з того, що кожного дня наш сайт об'єднує ще більше коло митців. За більш ніж дворічний час життя на "Анумо..." я захоплено спостерігав, як росла майстерність тих, хто мав бажання творити, а згодом - творити краще. "Умирали", сходили з дистанції лише ті, хто не готовий слухати порад і раціональної критики. Ти ж не такий... Дякую за увагу до мого твору. Щодо душі - то заперечувати не буду, адже кожен читач сприймає чи то вірш, чи то прозу по своєму. "Неподобство" - це не те слово, яке може мати місце у коментуванні чиєїсь творчості. Ти ж не заперечиш, що це - моя творчість, як би Ти її в цю мить не сприймав? Не слід вибачатись, бо, реально, немає за що. Дякую за високу оцінку "стилю і досконалості віршування". Натхнення Тобі. Радо читатиму і коментуватиму.
Я зустрів її, чарівниченьку, Цілував уста кожну ніченьку, І чаї носив до сніданочку, І забув ураз про циганочку. Та приїлися моїй пташечці Мої пестощі, чаї в чашечці, Захотілося з неба зірочки, Неземних чудес та й без бірочки. От і сталося, не гадалося, Що така любов розвінчалася, І поганий я в її вустоньках, Ніжу в рученьках її хустоньку...
За Твій мелодійний витвір - тільки 5.0. Не осуди мій. Хоч якось хотів виправдатись...
Ти вибери зі зграї павичА, І висмикни в хвостатого найкращу, Бо не злетиш від пуху ти сича, А куряче дле злету - не путяще. Пройдися величаво по дворі, Хизуючись пір'їною картато, Проголоси пісенне попурі, І зачекай хвилину результату. Повір, що ти, таки, злетиш, Жар-птицею палатимеш у небі, Бо мало хто терпітиме фетиш З ікс-фактором шаленим біля себе. І пробіжить минуле в одну мить, Усім на зло, кохання юна сила, А ти збагнеш, що краще було жить Коли чужі ти пера не носила...
Вибач за такий експромт, але навіщо Тобі чиїсь пера, коли Твої такі неповторні і чарівні... Дійсно є деякі недоліки, але загальна хвиля позитиву їх майстерно приховала. 5.0.
Чудовий вірш, Валькіріє! Незаперечно і по формі, і за змістом. Радий, що ми є однодумцями не лише у професії, а й духовно: Я – українець! Чуєш, світе? Я – син славетних козаків. Я – той, кого ти загубити Не зміг у шквальності років. Я – українець! Бачиш, небо? У стяг я вплів твою блакить, Моливсь весь час лишень до тебе, Хоч відвернулось ти на мить. Я – українець! Плачеш, земле? Облиш, бо кров моя свята Лилась віками не даремно Й в полях цвітуть мої жита. Я – українець! Гордо, правда? Моя країна – край щедрот, Забудьмо ж браття "Чорну раду”, Ми ж українці, ми – народ!
Лінивий пише просто слово, Яке майнуло перед ним, Поглянув вправо - дієслово, - В очах майнУв сріблястий дим. Вві сні привидились примари Про учорашнє, про життя, От і римованість до пари, - ЧергОий вірш без каяття... Так день за днем, чужі ідеї, І, ніби, Огріхів нема, І перспектива у спудеї, Але поради всі - дарма. Навіщо брати до уваги? Мій вірш - довершено п'янкИй. Він філігранний, наче сага, Для мене цензор хто такий? _________________________ - От вічний гріх моїх героїв. Я теж собі намріяв німб. Так захопити можна Трою, Але ніяк віршів Олімп... І ось я тут, смиренний Nemo, Й тому голублю я сиріт, Бо код поезії - це тема, Бажання, рима, такт і піт...
Я - за гуманність і доброту!!! Дякую за натхненну дописку.
Дякую і Вам. Головне - бажання творити. Якщо воно є, то далі хочеться творити краще. І жоден коментар цьому не перешкода. Якби Ви знали, які відгуки я чув на початку... Усе пусте, коли є муза, натхнення і бажання їх втілювати у поезії. Повірте.
Хай згадують не злим і тихим, Але настільки емоційно, Щоб аж позносило всім стріхи, Натхненням марячи порційно. Я - за, не проти допомоги, Хай вдарить той, кому відмовив, Але прошу, заради Бога, Не зводьте вІрші на полову...
Роксолані: Я констатую факт, що, часом, зустрічаються вірші, в яких душу розпізнати важко. Таке враження, що вони, якраз, написані для кількості. Ніколи, наголошую: ніколи не вдавався до приниження початківців. Я, навпаки, дуже радію з того, що нас стало більше. Я про це вже говорив, але залюбки повторюсь: часто повертаюсь до раніше написаного, переоцінюю написане, дещо перероблюю, бо мені соромно за техніку написання. Адже у будь-якій професії я не можу послатись на брак, бо я тільки починаю? Щодо порад, то намагаюсь допомагати, але, у разі необхідності, я, особисто, звик просити допомоги. Я думаю, Ти сама не раз уже переконалась у тому, що життя настільки жорстоке, що аби Тобі хтось почав самостійно допомагати, - цього треба заслужити... Жодним чином не ображаюсь. Я вдячний за Твій коментар. Не виключаю можливості саме такого звучання моїх думок. Проте, зрозумій, що цей вірш сприйняли ті, хто знає мене не один день. Ось тому вони й солідарні зі мною. Заглибся на сайт і побачиш, як з нього тікали і початківці, і маститі - ті, хто не сприймає зауважень і порад. Тоді мене зрозумієш і не засуджуватимеш. Іще раз вдячний за увагу. Радий поспілкуватися.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
1
Мабуть, далеко не треба ходити, адже, попри те, що люди нарахували собі двадцятку століть, ми багато в чому так і залишились кам'яними... Радий, що сюжетна лінія дещо перегукується з моїм віршем "Австралопітеки": 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('