Шановна Мурашка, запевняю, що Вам жодні обмеження не загрожують. Досвід - це, якраз, вміння бачити, слухати, відчувати і відтворювати. Той, хто вважає себе "великим" чи "досконалим", хто відкидає будь-які зауваження чи негативні коментарі до своїх віршів, - є самозакоханою потворою, не здатною на розвиток. Саме з-під пер таких авторів з'являються нещасні подоби віршиків із купи незв'язних між собою ані ідеєю, ані римою слів. Ось я про що... А Ви... про якісь обмеження...
З перебором погоджуюсь. Технічні моменти захлинув наплив емоцій. Перечитаю, а зможу - перепишу. Головне, що я досяг мети: Ви не залишились байдужими...
Нема за що вибачатись. Бо ані я Тебе, ані Ти мене нічим взаємно не образили. Жорстокістю, навіть, і не пахне. Я не заперечую можливості помилок. Мені не соромно за мої недолугі початки. Я намагався сказати про лінощі віршувальників при написанні, які замість того, щоб виписати до наближеної досконалості своє творіння, виставляють його на показ, заперечуючи будь-яку можливість негативних коментарів чи зауважень. Ось в чому проблема. Вірш стає сиротою... Бо батька чи матері, які піклувались би про нього - немає...
Сирота - це той, хто немає батьків чи той, від кого відмовились. Аналогічно з віршами. Інша справа, коли ти чекаєш порад, коментарів і намагаєшся їх врахувати, а не відкидаєш, як не достойну твоєї уваги думку, а ще гірше - ображаєшся на такого читача. Романе, я такого про Тебе не можу сказати. Ти - молодець. Мій вірш не про Тебе. Той, про кого мої рядки, обов'язково себе викаже... Дякую за коментар.
Дякую, Вікторе, за підтримку. Дійсно, справа зовсім не у появі самих "незрілих" віршів, - проблемою стає небажання слухати коментарі, критику і просто поради. А причина усьому - манія величі і буденні лінощі...
Ти нахилилась і мене поцілувала, Лягла в обійми тихо на диван..., - Що було далі, - турки відчували, - Так розпочавсь в Високого роман...
Вибачте за спотворення прекрасного. За вірш, звичайно, - 5.0. Романтика..., сум..., катастрофи..., - так, чомусь, мало на нашому сайті гумору. От і закортіло розбавити...
Гріх - усвідомлення такого, Лишень блаженні - без гріхів, Ми, наче читанка, для Бога, На час покладена в архів. Ми грішні справами, думками, З покон земних людських віків, Тому кидАти може камінь, Лиш той, хто сам є без гріхів...
І я, здається, не змінився, Лишень зігнуло трохи долу, І голова миршаво-лиса, І від печінки вию соло. Не факт, що лівим бачу краще, Що розігнусь, як уклонився, Та цим картати себе нащо? - Я ж, бо, ні трохи, не змінився...
5.0., але дозволю собі погодитись з паном Високим. Зауваження - ті ж. Тому це не просто те, що "НАМ ХОТІЛОСЯ", а, швидше, дружня порада, яка заслуговує на увагу...
5.0. - балдю. Але, все ж, пропоную: Ці дарунки готував Хитруну рудому, Щоб його той не лякав, Як йтиме додому. Просто, повтор "лису рудому" ріже слух... Мені... І змінений порядок слів теж...
Еф шістдесЯт-три. Крапка. Дев’ять... Промимрив тихо маніяк... Ну й що, що трупів ціла челядь? Карать мене не слід ніяк. Мене потрібно лікувати, Я кожну жертву полюбив, Неначе діток рідна мати, Їх породив, їх і убив... Суддя посивів з прокурором, Під віски пили молоко, Звільнили вбивцю із фурором, - Спасибі, Ігоре ШтанькО!!!
За Ваш вірш 5.0. За мій - не гнівайтесь - діагноз професійний.
5.0., але: ................................................................................. ............ І завжди щоб знайтися у силі спромогтися на добрі діла. Щоби вогником в темнім тунелі Віра й крапка надії була. 1. Вказана рима є не досить вдалою. Дозвольте запропонувати замість сили-тунелі --- силі-горнилі. Зміст тільки підсилиться. ______________________________________________________________ На сушіть мені крила, гризоти! Я стиснУ вас усіх на долонці. Не страшать мене ваші породи! Я боюсь лиш затемнення Сонця! 2. У позначених червоним рядках відбувся збій ритму вірша, тому (без жодного нав'язування та без бажання образити чи спотворити задум автора) пропоную: Не сушіть мені крила, гризоти! Я крізь пальці на рід ваш дивлюсь, Не страшать мене ваші шизоти, Лиш затемнення Сонця боюсь! ______________________________________________________________ 3. І поясніть мені, будь ласка, у якому значенні читати слово "гризоти"? Я знайшов його у інтернеті, однак, достеменного тлумачення не знаю. Буду вдячний за роз'яснення.
Від цих рядків віднЯло мову, Схиляю голову, Ви варті похвали, Ось де чарівна сила слова, Раз прочитавши, - муз лови... Не менноніт я і не еміш, Та завтра в поле - за кіньмИ, З'орю думки, як сивий леміш, Віршів написані томи...
Так хотілося б... Дуже сподобався Ваш вірш і особливо рядки, які використав у цьому експромті. Незаперечно 5.0.
Неймовірно красиво... - за вікнами І так хочеться час зупинить, Та з листковими ніжними бликами, Розумію, що все лише... мить. Вдячний за коментар. Почервонів, як кленовий листок. Образи підказала taisa75 і природа... Тому справжнє захоплення переадресовую їм...