Дякую, Оксано, ох, якби почути той спів-розповідь бандуриста. Був би на сьомому небі від щастя... Відверто хочеться боротьби, не голослівної, а реальної. Нерішучість мого народу убиває... Ваш коментар - стимулює.
Для Roksa: Дуже мрію, щоб хоч одненький мій вірш залунав під музику... Щодо "тісно", то тут дуже влучно підмітив пан Virchi, за що йому величезна подяка. Дійсно, це слово я підібрав не просто для рими. Напишіть, - які образи ще не зрозумілі. З радістю поясню. "В вироках кочують" - погоджуюсь, що наявний збіг приголосних, але, як на мене, він вкрай влучний і не дуже заважає загальній ритміці. Не мовчіть, коментуйте, - це стимулює мене до віршування. Дякую за Вашу увагу.
Непогано, однак, у рядку "Стоят малолетки у широкой дороги" відбувся збій ритму. Прикро, але цей вірш суперечить правилам сайту і, швидше за все, буде видалений Адміном...
Ось вона - сила бажання творити... Клас!!! 5.0. Тільки в рядку "І як потрібно в собі не сховати", мабуть (заради уникнення зміни невластивого наголошення і повтору "собі") краще написати: І як потрібно в грудях не ховати Претепле слово для коханої людини... І як не можна у собі тримати і неодмінно берегти щоднини
Гарний вірш. 5.0. Чомусь на думку прийшли рядки нашого сумного Гімну. І така іронія почала писатись... Але вчасно згадав про положення статті 338 КК України і остепенився. Вікторе, так тримати! Сумно, аж волосся дибки...
За любов до рідного краю - 5.0. Але мова - не калинова... "Не по стежанкам", а "по стежинках". Будемо сваритись? І рима "вогняне-планет" - не досить вдала. Мабуть, слід підшувати іншу, бо дуже ріже вухо. До роботи!!!
Сподобалось дуже..., - за змістом. За це й 5.0. Але форма бажає кращого. Допрацюй, прошу, цей вірш, не лишай аби-яким. Спробуй замінити словоповтори "потрібно", "важливо" іншими словами - дуже ріже слух. Перечитай кілька разів і відчуєш. Крім того, в останніх двох стовпцях збився ритм вірша, суть хороша, а в цілому - не звучить.
Так почала високо і майстерно, - Аж зачитавсь... до другої строфи. А в третій, мов вколовся терном: Зарано, вибач, до лафи... Де такт? Де рима? Що за спуски? Вірш - це мелодія, заплетена у зміст. А Ти слова вчепила до мотузки... Не переконливо... Зважаючи на хист...
Жодним чином не хотів Тебе образити. Коментар написався самовільно. Початок дійсно не заслуговує на такий спрощений кінець. Натхнення Тобі і бажання віршувати. Моя Тобі дружня порада: Не випускай більше браку на огляд. Краще хай полежить недопрацьований вірш пару років, дозріє, аніж буде розірваний на шматки такими читачами, як я.
Гарно, але не без зауважень. Хто такий "шавлій"? Є шавлія - лікарська рослина... Відкрий мені очі, якщо я не правий. Пропоную "шавлій" замінити на пирій. Він теж духмяний і пахне. Змінивше ще й повтор слова "ми" на "і" вийде:
Високе небо зорями вкривалось. Духмяно пахли м'ята і пирій, А ми з тобою цілу ніч кохались, І віддавались пристрасті своїй.
А у останній другому рядку останньої строфи, як на мене, заради збереження такту доцільніше змінити порядок слів:
І новий день невдовзі розпочався, Котилось сонце біле над селом. Я я в думках не раз ще повертався До чар твоїх під зоряним шатром.
В цілому вірш заслуговує не лише на 5.0., а й на нагороду, яку Тобі й вручаю...
Якщо я не помиляюсь, то не "Мариво", а - "Марево". Твоє прагнення писати заслуговує на похвали, але віршоване написання, як і граматика, бажає кращого. Пиши і вдосконалюйся, а ми, як старожили цього сайту, залюбки Тобі допоможемо. Вибач за невисоку оцінку. Натхнення Тобі.
Лови, лови крилату риму! Ось-ось ухопиш за хвоста! Ну й що, що тінь її - незрима? - Зате благА Твоя мета! Ступай на слово, що втікає! В'яжи його у вірш пером! Листки розчеркані до краю - Це Твій до вічності парОм! Думки, рядки, як рік за роком Перебирає голова, Мабуть, помрем ми ненароком, Коли закінчаться слова...
А день, таки, став особливим, Читаю прекрасні вІрші, Ловлю на льоту я музу, Так тепло, немов в РаЮ. О слово, ти просто диво! А часом і, навіть, більше! Для щастя відкриті шлюзи, Бо я Тебе теж люблю...
Дякую, Medbratику, давно не бачились на сайті. Недавно був у Хмельницькому, думав, що встигну і Тебе пошукати, але час з'їв час... Так і поїхав, не познайомившись. Незабаром буду знову. Якщо не проти, то скинь у "Приват" свої координати.