Лови, лови крилату риму! Ось-ось ухопиш за хвоста! Ну й що, що тінь її - незрима? - Зате благА Твоя мета! Ступай на слово, що втікає! В'яжи його у вірш пером! Листки розчеркані до краю - Це Твій до вічності парОм! Думки, рядки, як рік за роком Перебирає голова, Мабуть, помрем ми ненароком, Коли закінчаться слова...
А день, таки, став особливим, Читаю прекрасні вІрші, Ловлю на льоту я музу, Так тепло, немов в РаЮ. О слово, ти просто диво! А часом і, навіть, більше! Для щастя відкриті шлюзи, Бо я Тебе теж люблю...
Дякую, Medbratику, давно не бачились на сайті. Недавно був у Хмельницькому, думав, що встигну і Тебе пошукати, але час з'їв час... Так і поїхав, не познайомившись. Незабаром буду знову. Якщо не проти, то скинь у "Приват" свої координати.
На жаль, у храмі буваю дуже рідко... Кожного дня проходжу повз нього... і не буваю... Що стримує - не знаю... Але я відчуваю, що вищі сили завжди зі мною...
Чи словоблудили в минулому кохані? Так, словоблудили, - в романах і листах. Від їх епітетів, немов у океані, Топились люди, їм зривало дах. А зараз що? - Чекаю. Хочу. Юлька? Все почуття у трьох пустих словах? - Тому й "кохання" лопає, мов булька, Бо вийшла плоть і зІйде вся на прах. І всі одруження печально нетривалі, І діти від трислівних SMS, - Таких історій зараз просто валом, - Тримайте такий бажаний прогрес... За Ваш вірш незаперечно 5.0. Вибачте за мій ..., - емоції.
Швиденько копіюю у всі папки, Заплутую шляхи, кодую дати, Паролі проставляю через крапки, Щоб більше не змогла Ти постирати... 5.0. і тільки, - душевно, сучасно і неповторно...
Радий з Вами знову спілкуватись. Радий і тим, що Ви мене помітили... Зауваження намагатимусь врахувати, - вони дійсно влучні, - єдина проблема у тому, що цей переклад уже пішов у друк...
Так тримати. Рідко з'являюсь зараз на сайті, але так приємно, що натрапив на дійсно достойний витвір, який змусив самому завіршувати. Не міг його проминути. Ти молодець.
Захоплений глибинами чесноти, Розмножити б рядки Твої стократ, Я випив їх до крапельки, достоту, - Ідейності позаздрив би Сократ. І муз Тобі й натхненної наснаги, Я хочу ще торкнутися висот, Не зупиняй римованої саги, Вірші, мов мед, збираючи, до сот...
Класні плани, мрії, - тільки Ти забула, що в нашій країні шлях до президентського крісла лежить через ґрати... Тому мріяти слід ще й про величезну гнучкість, адже не кожен може протиснутись до чистого неба з-під густої клітинки... 5.0.