На жаль, у храмі буваю дуже рідко... Кожного дня проходжу повз нього... і не буваю... Що стримує - не знаю... Але я відчуваю, що вищі сили завжди зі мною...
Чи словоблудили в минулому кохані? Так, словоблудили, - в романах і листах. Від їх епітетів, немов у океані, Топились люди, їм зривало дах. А зараз що? - Чекаю. Хочу. Юлька? Все почуття у трьох пустих словах? - Тому й "кохання" лопає, мов булька, Бо вийшла плоть і зІйде вся на прах. І всі одруження печально нетривалі, І діти від трислівних SMS, - Таких історій зараз просто валом, - Тримайте такий бажаний прогрес... За Ваш вірш незаперечно 5.0. Вибачте за мій ..., - емоції.
Швиденько копіюю у всі папки, Заплутую шляхи, кодую дати, Паролі проставляю через крапки, Щоб більше не змогла Ти постирати... 5.0. і тільки, - душевно, сучасно і неповторно...
Радий з Вами знову спілкуватись. Радий і тим, що Ви мене помітили... Зауваження намагатимусь врахувати, - вони дійсно влучні, - єдина проблема у тому, що цей переклад уже пішов у друк...
Так тримати. Рідко з'являюсь зараз на сайті, але так приємно, що натрапив на дійсно достойний витвір, який змусив самому завіршувати. Не міг його проминути. Ти молодець.
Захоплений глибинами чесноти, Розмножити б рядки Твої стократ, Я випив їх до крапельки, достоту, - Ідейності позаздрив би Сократ. І муз Тобі й натхненної наснаги, Я хочу ще торкнутися висот, Не зупиняй римованої саги, Вірші, мов мед, збираючи, до сот...
Класні плани, мрії, - тільки Ти забула, що в нашій країні шлях до президентського крісла лежить через ґрати... Тому мріяти слід ще й про величезну гнучкість, адже не кожен може протиснутись до чистого неба з-під густої клітинки... 5.0.
Куди Ти так спішиш? Невже втікає муза? Ти хочеш мати вірш, Чи критики гарбуза? Спинись і відточи, Щоб зміст тримала форма, Не справишся, - кричи, В нас допомога - норма.
Цілком погоджуюсь з Тобою. І я не раз зустрічав, як його називають москалі - "брєд рєвності". Це дійсно психічне захворювання, манія, психоз. Однак, усі ми різні і, зазвичай, жінкам імпонують косі погляди їх партнерів. Але повір, що у абсолютній більшості ревнощі в кінці-кінців призводять до сварок, розлучень, а то й до трагедій. Нічого в них доброго немає. Дякую за коментар і високу оцінку. До творчості?
Якщо ти повністю віддався до останньої краплини почуттю, якщо у тебе не виникає навіть щонайменшого сумніву у зворотності тієї енергії кохання, яку ти віддаєш, - з якого дива хотіти більшого? Не ревнують не лише ті, які байдужі, а й ті, які безмежно вірять, довіряють одне одному. Ось, як на мене, справжнє щастя взаємності...