Ще раз...

Ще раз…

Тримаю соломинку у руках,-

Така ламкА, така могутня,

Перебираю ситуації в думках,

І посміхаюся на кутні…

Пече вогнем на тілі і душі

Від соломин нещирих, неміцних,

Не зцілює напій на спориші,

Не звільнює від спогадів сумних.

В самого під ногами цілий жмут,

Потрісканих, мов лінія життя,

І повна тиша, повна тихих смут:

Невдячності, брехні, - без каяття.

Тримаю соломинку у руках,

Від інших вже давно не жду,

І хай моя довіра терпить крах,

Ще раз лишУ голодною біду…