О, скільки вже почув прокльонів За свій короткий стаж і вік... Усім не битимеш поклонів: Тим - кат, а тому - захисник. Судитись, дійсно, я не раджу, Кажу клієнтам я не раз: Не варто спорити за саджу, Як загасити є ще час...
Не винен я, що в цьому диво-світі Гаразд дешевший Аніж негаразд, Але хіба були б всі судді разом ситі Без бід, без спорів, без митарств? До кого всі ідуть спочатку? - Психолог, лікар і юрист... Приб'ю й без плати я печатку, А чим підкріплювати хист? Чи, може, йти до суду в джинсах, Авоську сунути для справ? - Я не варю з клієнтів бринзи, І "чайових" іще не брав...
Дякую за небайдужість. Теж колись навіяло... То бути інквізиції чи ні? Злочинця покараємо, - чи спишим? Виходить, істину шукати у вині? Що, злочин вчинено – і лишим? То судді хто? – Закон чи вир емоцій? Становище злочинців, а чи біль, Якого люди виплакали порцій, Що можна добувати сіль? Погляньте-но, які всі миттю чисті, Мов стануть ідеалами от-от, А їм би так: мабуть, могли б загризти, Гостренькі зуби прикриває рот. То бути інквізиції чи ні? Моє сумління каже “так”, - без смути, Це голос справедливості в мені Карає злочин не відбутий...
А в чім Ваш образ протилежить? Чи Ви безплатний адвокат? Ніде не вийшов я за межі, За смерть швидкУ бере і кат. Я не примушую давати, Не вимагаю, не краду, Робота кожна чогось варта: Не я ж їм радив їх біду...
Сумління продається... І з кожним днем роботи, з кожною новою судовою справою переконуюсь, що на таку купівлю-продаж впливає лише розмір цінової пропозиції. Читай "Кодекс совісті" - http://virchi.pp.net.ua/publ/125-1-0-2419. На Суд Божий попадем усі, і дай, Боже, щоб лише там я був у статусі підсудного...
Дякую за "Клас!!!". Не просто "зі знанням", а в наслідок знання справи, надлишку негативних емоцій у ній, від регулярної невдячості клієнтів, яким викладаєшся на всі 100.
Дякую, Тамарочко, із радістю спонсорну сайт, і не лише віршами, - тільки скажіть, як це робити... Що ж стосується капілалістичних відносин, то я вирішив трішки прикрасити їх буденний прагматизм...
І я за Тобою скучив, і я Тебе люблю. Цікаву Ти мені ідею підказала - задумався. Що не кажи, а все одно усе у цьому світі не просто так... Спілкування ж другом - це зайняття приємне, а плата - взаємність, чи не так? З побажаннями взаємної Любові, Немо.
Пречудові вірші, не заперечую, однак, не можу не звернути уваги на деякі огріхи у римуванні "мрій"-"зорі", "небес"-"тебе". Виключно похвали не стимулюють до росту уміння, бажання писати, бажання писати краще і краще. Авторка, на мою думку, просто дещо полінувалась в підборі слів, адже вірші якраз відрізняються від прози тим, що закінчення римуються. Другий і третій стовпці то ідеальні... Однак, в цілому, я переконаний, автор є неабияким митцем. Шикарно пишете. 4.0.
Мить - найжорстокіше з усіх буденних слів, Адже хороше стрімголов минає, Не доказав, не вибачивсь, не долюбив, За мить, кому не встиг... - немає. Що згадуєш про ночі, дні, рокИ? Народжений учора, та все разом Злилось в потік миттєвої ріки, Як блискавки: портрети, рухи, фрази... І прикро так стає в моїй душі, Жаль невгамовно в серці аж щемить, Одне спасіння - коли пишуться вірші, Але й вони - нікчемна, плинна мить...
Сподобався мені Ваш вірш, бо лише ті вірші, які зачіпають душу, народжують нову музу, надихають інших... 5 "+" - так тримати.
Якби "якби" скасовувало кроки, То, мабуть, я ніде б не помилявсь, І довше зморшок не дописували роки, І негаразди мали б цілий зась. Якби подумав і якби збулося, - Рожеві мрії, та хіба в тім сіль, Якби не серце і якби не осінь, Чи стільки б відбувалося весіль?...
5.0. - асоціації з минулого... Де знайти мені ворожку, Що ті вроки познімає? Стільки років, Боже, Боже, Без взаємності кохаю. Бачу другу, третю, п’яту, Плоті спрагу напуваю, А уранці, уже завтра, Знову віддано кохаю. Наче справжній божевільний, Де б не був, я відчуваю, Як мені адреналіну Її вуст не вистачає. Споглядаю, як на образ, Слід цілую й завмираю, В грудях стримую свій голос, І кричу, кричу: - Кохаю!!! Де знайти мені ворожку, Що зварила б мені чаю Від кохання, що безбожно Мене щастям напуває...