Пречудові вірші, не заперечую, однак, не можу не звернути уваги на деякі огріхи у римуванні "мрій"-"зорі", "небес"-"тебе". Виключно похвали не стимулюють до росту уміння, бажання писати, бажання писати краще і краще. Авторка, на мою думку, просто дещо полінувалась в підборі слів, адже вірші якраз відрізняються від прози тим, що закінчення римуються. Другий і третій стовпці то ідеальні... Однак, в цілому, я переконаний, автор є неабияким митцем. Шикарно пишете. 4.0.
Мить - найжорстокіше з усіх буденних слів, Адже хороше стрімголов минає, Не доказав, не вибачивсь, не долюбив, За мить, кому не встиг... - немає. Що згадуєш про ночі, дні, рокИ? Народжений учора, та все разом Злилось в потік миттєвої ріки, Як блискавки: портрети, рухи, фрази... І прикро так стає в моїй душі, Жаль невгамовно в серці аж щемить, Одне спасіння - коли пишуться вірші, Але й вони - нікчемна, плинна мить...
Сподобався мені Ваш вірш, бо лише ті вірші, які зачіпають душу, народжують нову музу, надихають інших... 5 "+" - так тримати.
Якби "якби" скасовувало кроки, То, мабуть, я ніде б не помилявсь, І довше зморшок не дописували роки, І негаразди мали б цілий зась. Якби подумав і якби збулося, - Рожеві мрії, та хіба в тім сіль, Якби не серце і якби не осінь, Чи стільки б відбувалося весіль?...
5.0. - асоціації з минулого... Де знайти мені ворожку, Що ті вроки познімає? Стільки років, Боже, Боже, Без взаємності кохаю. Бачу другу, третю, п’яту, Плоті спрагу напуваю, А уранці, уже завтра, Знову віддано кохаю. Наче справжній божевільний, Де б не був, я відчуваю, Як мені адреналіну Її вуст не вистачає. Споглядаю, як на образ, Слід цілую й завмираю, В грудях стримую свій голос, І кричу, кричу: - Кохаю!!! Де знайти мені ворожку, Що зварила б мені чаю Від кохання, що безбожно Мене щастям напуває...