Прекрасний вірш, а в ритмі - перебої, Двійко закінчень збилося з шляхУ, Вірш не довершИться ніколи сам собою, То ж не розбурхуй критику лиху. Слідкуй за ритмікою вІршів, Не все від разу, - так-таки, не все, - Тому не варто поспішати з гіршим, Бо час і досвід краще привнесе...
Куди від Тебе з плоту утечу? Навколо пустка - спрацювала пастка. Стоїть священник, вбраний у парчу, Я вже змиривсь і часу не лічу, - Прийняв своєї вольності поразку...
Дякую, Тамаро, але, як на мене, коли у непов'язаному між собою наборі слів і фраз просто переставляти коми, зміст від того ціліснішим не стане. Якщо мій тезка матиме бажання - ми йому станем у нагоді, якщо ж це черговий Perexid чи drillinger - наші поради чи зауваження - йому ні до чого. Хай розставить свої орієнтири творчості та його присутності на сайті... Я так думаю...
Вибач, Ти дійсно - НЕСКУЧНИЙ, але я цього не можу сказати про Твої вірші... Це вірші, бо Ти прагнеш їх писати. Однак, у поезії є свої правила, щоб її можна було б назвати Поезією. Має бути рима, ритм, ідея і душа. Тут набір слів не проходить. Навіть у білому вірші. Може, у Твоїх творах використано якусь нову форму написання, - Ти скажи... Відверто: не знаю, як інші Твої читачі, але я написаного Тобою не сприйняв... Не розпорошуй свій дар писати вірші на подібне. Або я просто, на жаль, не Твій читач. І намагайся уникати дієслівних рим. Якщо щось не так, - вибачай. Навчишся сприймати критику - навчишся писати. Я теж так починав...
Схоже на вступ до серійної прози, В чому родзинка? Де рима вірша? Я не встаю, не подумай, у позу, Але поезію пише душа. Ти ж не дасиш її будь-кому в світі, Може, в житті, взагалі, не дасиш, Але даремно не смій розпустити Божий талант на приземлений вірш...