Вибач, Ти дійсно - НЕСКУЧНИЙ, але я цього не можу сказати про Твої вірші... Це вірші, бо Ти прагнеш їх писати. Однак, у поезії є свої правила, щоб її можна було б назвати Поезією. Має бути рима, ритм, ідея і душа. Тут набір слів не проходить. Навіть у білому вірші. Може, у Твоїх творах використано якусь нову форму написання, - Ти скажи... Відверто: не знаю, як інші Твої читачі, але я написаного Тобою не сприйняв... Не розпорошуй свій дар писати вірші на подібне. Або я просто, на жаль, не Твій читач. І намагайся уникати дієслівних рим. Якщо щось не так, - вибачай. Навчишся сприймати критику - навчишся писати. Я теж так починав...
Схоже на вступ до серійної прози, В чому родзинка? Де рима вірша? Я не встаю, не подумай, у позу, Але поезію пише душа. Ти ж не дасиш її будь-кому в світі, Може, в житті, взагалі, не дасиш, Але даремно не смій розпустити Божий талант на приземлений вірш...
Матеріал - чудовий і тема - на показ, Ти володієш словом, римУй його - гаразд? Не дай пилюці сісти на цей прекрасний твір, Всього краплина хисту, - вірш зазвучить - повір...
Так "віршуючи небо", Буде постійно дощ, Глянь в середИну сЕбе, Хочеш цього, - не хоч, Та працювати треба, Щоб заслужити прощ. Є в Тобі дар поета, Це безперечний факт, Та не пройдеш і метра, Як не відчуєш такт, НАщо мала оферта? - Краще великий пакт...
ТерезИ, можливо, й рівні, Та не рівна рима, Рядки б'ються, наче півні, Зримо і незримо. Не нав'язую нічого, - Кам'яна елігія, Праця плідна, дар від Бога, - Ось Твоя релігія...
Справа в тому, що в тебе в руках один пензлик, ну, максимум два, - якщо ти настільки талановитий, а людей навколо - тьма-тьмуща і в кожного - по пензлику...