Сніг відбілює чорні плями. День хмеліє, як від вина. Кожна мить, як новий екзамен, що пронизує аж до дна. Аж до дна, до самого денця проникає життя, як струм. І крізь призму живого серця відчуваю життя і гру... Що крім мене, ніхто не спинить тої музики… Білий сніг я ловлю, як мала дитина. І вальсує життя в мені. Ох, які ці хвилини щирі! О, який милосердний час!… Це життя у своєму вирі, що одвічно пульсує в нас.
Любов така близька до божевілля. Здається, саме так воно і є... Я вільна, Боже! Вільна, Боже! Вільна Коли люблю, - тоді я та, хто є. Коли вже не паралізує серця прозорий страх уявних перешкод - зникає все, лишається відвертість себе перед собою, - ось він - код розгадка всіх моїх головоломок, що не дають заснути в ніч густу. Нема в любові ані вад, ні рамок. Любов усе пронизує, як струм до ниточки до кості до клітини до атома без осуду й вагань. Любов дає свободу вчора нині... повітрям ставши для моїх легень. Я вітром поринаю в небо синє, з якого серце безконечність п'є. Я вільна, Боже! Вільна, Боже! Сильна Коли люблю - я саме та, хто є.
О Meriam, - закохана і сильна, Чом вірш "червоним" замигав? Я розумію: від любові - вільна, Але ж Ти пишеш не про гав... Залиш емоції у грудях, На мить всього їх не пусти, І Ти зумієш творчу груду У гарні вірші заплести...
А, хіба ж, є варіанти? Знаєш про досліди з мишкою? Прикріпили мишці на тільце датчики і поставили біля неї кнопку: коли мишка наступала на кнопку, - у той момент її щипав розряд струму, від якого вона отримувала задоволення. Через деякий час мишка не змогла зняти лапки з кнопки і... вмерла від задоволення. Так от я, як та мишка...
Розгуляйся розмір! Розгуляйся римо! Бо забули муза з автором про них, Може "... дар" і є, та такий незримий, - Я його безцінності вичитать не зміг... Вибачте, пані Ольга, але, я так розумію, Ви пишете не перший рік. Навіщо давати на огляд інших те, у чому відчуваються прогалини. Звичайно, може справа, просто, у смаку, може у моєму сьогоднішньому настрої, але цей вірш технічно не дописаний, недовідчутий, або надмірні емоції завадили Вашій творчості. Якщо я десь різко висловився - вибачте, - самому не зовсім приємно, коли різко критикували на початку, однак, така критика допомагає удосконалюватись. Натхнення Вам!
Не ставлю оцінки. Вірш хороший. Дуже важкий для сприймання, але хороший змістом. Водночас - технічно - надто багато помарок. Натхнення Вам і не полінуйтесь ще раз попрацювати над технікою написання перш ніж розміщувати черговий твір.
Не кажи нікому Про п'янкі судоми... Ввечері і рано Грань цього екрану Хочеться розбити..., Та тоді і літер Більше не побачу... Ні, я не заплАчу, - Варто чи не варто, Хай розкажуть карти... Інтернет освідчень Не засипле січень... Не кажи нікому Про п'янкі судоми...
Просто розтала сніжинка, А Ти уже кликати небо, Сильна, закохана жінка Хто Тобі третій треба? Хто це Тебе надоумив Так розтиратись на тло? Раз не прийшов на "Анумо..." - Вліво вже, бач, повело. Бачу не там шукаєш Свій найцінніший скарб, Ти вже давно його маєш, - Зірку - без пензлів і фарб. Тільки замислись на хвильку: Цьом роздає Тобі хто? Вибір один, - і тільки, - Вірний, єдиний, - Ніхто... А за творіння 5.0.
А Ви теж виберіть собі маску якогось звіра. Він не обов'язково має бути злим... По-перше: за три дні - Новий рік. По-друге: а, враз, Вас приймуть за свого...
Читайте "Малі анти-асоціації". Скажу відверто: слід ще попрацювати, щоб ні у кого більше, крім такої, як я "язви", не народилось анти-асоціацій. Натхнення Вам... --------------------------------------------------------------------------------- -