Став у церкві на коліна І молю святих, - А надворі хуртовина Сипле й сипле сніг. "Досить", - легше, ніби, стало, - До дверей, в поріг, - Не відкрить, - позамітало, - "Не пускає гріх?..." Так три рази повертався, Аж зі страху змок, Зранку лиш опам'ятався, - Дяк вікрив замок. Лобом довелось побитись Услужив "сніжок", Буду я тепер молитись За кожен грішок...
Шановний Шляхтичу! Не зважайте на мій експромт. Ваш вірш дійсно дуже глибокий і вартий похвали. Тому 5.0. У ньому цілком реально спрацювало правило: "Краткость - сестра таланта". Просто мені чомусь закортіло розбавити сіру буденність краплею гумору. Натхнення Вам і хороших свят!
Десять відсотків таланту, - Дев'ять десятків труда, Ось геніальна константа, Ось марнославців біда. Ваші рядки мозолисті, Ваші слова з відусіль: З вітру, з води і з-під листя, В них і тепло й заметіль. Щастя, ненависть незримі, Щирість, байдужість, журу, - Все підкорили Ви римі, Душу віддавши перу. Кожен родився з білетом, Точно не благословлять, В Вашім - екзамен поета, Ви його здАли "на п'ять"...
Можливо, я помиляюсь... Я просто римопліт... Але, особисто для мене, вірш має бути досконалим не лише змістом, але й формою. Вашим творам цього місцями бракує. Якщо не правий, - вибачте... Успіхів Вам і таких же потужних почуттів...
Якщо Тобі (не)сподобалось, то я Тобі (не)дякую. Думки і почуття мої виключно (не)позитивні. Кохання ж моє - ЖИВЕ!!!! А підле "НЕ" хай вернеться до адресата. Скучив за Твоїми побажаннями і дитячими щиростями. Дякую Тобі за увагу і сестринську любов.
Я з Вами погоджуюсь, але якщо кохання початково нема, то й нема йому в що перетворюватись. Ось де спрацьовують жорстокі закони життя. Тому своїм віршем, якраз, я і спробував підняти тему уважнішого аналізу молоді і не тільки при зародженні якихось почуттів/відчуттів... Дякую Вам за увагу.
Насправді я - непоборний оптиміст. На цей момент вірші та карате - це ті дві віддушини, які допомагають мені жити і залишатись собою. Не зважаючи ні на що... Твоя філософія мені імпонує. Дякую.
Я не офісний клерк, - на щастя, однак, часто-часто доводиться бути серед тих, які заради посад переступають через будь-які перешкоди... Хоча, в силу своєї професії, і себе, інколи, відчуваю тим вовкулакою... Дякую за увагу.
В людину легше стрілити, ніж в звіра, Звір Вам ні в чім не завинив, Звичайно, Ваше право брать на віру, - Не знатиме бо той, хто не убив... Не може снайпер жАлю відчувати, Рука і око - механізм і ціль, Ніхто не рОджений вбивати, Та кожен хоче хліб й, принаймні, сіль... Я зустрічав убивць різноманітних: Між них були стрільці і м'ясники, І ні один, вбиваючи, не схлипнув, І ні один не зміряв пульс руки...