Не закон не працює, бо він лише текст, На замовлення шкрябаний тих, а чи тих, Я б пожертвував Раді останній свій перст, Щоб хоч раз прийняли там закон без "святих". Ваш Вірш не по жіночому сильний і захоплюючий. Так тримати!!! Усіх бандюг у каземати...
СЕ-ЛО, - аж сльози навертають, Старенькі бабці чимчикують до церков, Лишень лелеки навесні вертають, Ніхто вже не шукає тут підков... Все вивели безсовісні вандали, Спустошили всі батьківські хати, Розпаювали по цеглині - на поталу, Гнітюча пустка, вітер і хрести...
Не знаю чому, але руки, очі та вуха довго-довго не доходили до цього витвору мистецтва. Ось нарешті ... відчув. Я ... вражений... Немає... слів. Відверто - на і не менше. У мене є теж давня мрія, щоб мої вірші зазвучали. Щиро радий за Ваш творчий тандем. Є до кого тягнутись. ... іду тягнутись...
Ви, часом, з "Переходом" не брати? - Бо однаково кривляться роти... Я з Вами намагався бути чемним, І в душу не плював, - там надто темно... Презумпцію невинуватості завчіть І більш не буде Вам ніхто мрячИть... Перш ніж комУсь топтатися по лобі, - Візьміть у себе кров на пробу... І чи не схочеться тоді Вам закричати На свою тінь, що заріклась мовчати?..
Свинячий грип на вулицях лютує, Та не від нього drillinger втікає до Ханоя, Йому здалось, що Гонта саботує Із Nemo змову проти нього й паранойі. Вибачте, шановний drillinger, але щоб у чомусь звинувачувати, необхідно довести свої аргументи певними засобами доказування. Це я Вам кажу, як людина, яка має деяке відношення до юриспруденції. Що ж стосується Вашого зниження мого рівня довіри, то я на Вас не ображаюсь. Хай це Вам принесе хоч трішки задоволення, якщо Ви по-іншому, з огляду на прожиті Вами роки, не навчились його отримувати. Не відженіть від себе муз своєю дріб'язковістю. Натхнення Вам і дякую за неабияку увагу.
Дякую за такий чудовий вірш. Я довго Вас не наважувався знову коментувати, оскільки перепліт літературного і діалектичного (відверто скажу) був мені не зовсім до душі, - і це попри глибоку змістовність Вашої поезії. Ось де Ваше. Ось де вся душа. Вітаю. 5.0.
Ти принцеса осіння з претензійністю аж на корону, Бо словами торкаєш, мов дощ, що пройняв до душі, І навкруг шелестіння, не гУчне, всього на півтона, Ти, мабУть, відчуваєш, як листя шепоче вірші...
А чому лише в наших серцях? Чому не в ділах? Я розумію, що це перший патріотичний вірш, але ж не перший вірш взагалі... Щось не те у двох останніх рядках.
Просто, якщо вже не вона, то - нІкому. Ти, як завжди, права. Давненько Ти мене не коментувала. До речі, я чомусь уявляв Тебе саме такою, як Ти є на фото... Мамою.
Вельмишановний Перехід!!! Не знаю, скільки в Вас освіт, Бо і не це, на разі, показник, Але я в очі говорити звик. Для чого Ви приходите на сайт? Хвилину виділіть для роздумів на байт, А, може, легше не показувать цабе, І варто сайт створити іменем себе? Культура не лише у формі слів, Манера Ваша не є гречною й на пів, Вам сайту назву прочитати варто: "Анумо знову ВІР-ШУ-ВА-ТИ"!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Захоплений зненацька - і в полоні, Емоції і тонкий розум водночас Мене примушують схилитися в поклоні І попросити ще таких Віршів для нас... 5.0. Так тримати.