Він звик дивитися на світ Крізь окуляр оптичного прицілу, Він звик, коли сумління не болить, Бо у прицілі ворог – не людина. Він звик дивитися на світ, Як той хижак, що так чека на жертву, Він звик, коли інстинкт його кричить: «Все те, що є поганим, мусить вмерти!» Він звик дивитися на світ, Який давно уже не чорно-білий, Але тепер душа його болить, Бо зрозумів він: ворог – теж людина… Івано-Франківськ 16 листопада 2009р.
|