Я попивав гарячий чай, А ти сиділа поруч мене, Твій погляд ніжний, мов кришталь, У дзеркалі, немов зі сцени, То посміхавсь, то сіяв жаль. Він зазирав у моє скло, Він щось питав, світивсь бажанням, Але у склі відбитку не було, Я пив свій чай, лиш ложки калатання У серці твому стукало, гуло. Ти невгамовно щось питала, ти цвіла, Та непокірного приборкати не можна, Моя душа аж рвалася з-за скла, Я говорив собі: “Вона ж мене кохає, Боже,” Та моя сутність через “я” ступити не могла. Я хвилювавсь..., я пив спокійно чай, Я все чекав, чого і сам не знаю, Нестерпно тіло нило: “Зачекай”, Мій розум аж кричав: “Кохаю!” Не вірив я, але молився: “Не зникай”. У чашці вже не залишалось чаю, Я встав, подякував за тихий рай, А на порозі я, як зараз, пам’ятаю, Сказав: “А в тебе смачний чай!” А ти у відповідь: “Приходь іще, чекаю...”
Так почуттям хотів би поділитись, Тим, що по краплі довго я збирав, Яким тепер не можу я напитись, Й молю до Бога, щоб не забирав. Але не можна розітнути душу, Любов віддати в силах одинак, Коли перед тобою незворушно Така ж любов до тебе, чи не так?
Ще рік чи два і все переосмислиш, Сміятись будеш щиро від душі, Над всім, що вперше відбулось і скисло, Лишень яскравими залишаться вірші. Вони відображатимуть хвилини, Кохання, щастя, смутку, самоти, Можливо проминуть, чи хтось оцінить, Та справжню суть їх знатимеш лиш Ти. Твори себе крізь призму свого світу, Не озирайсь на когось, - все пусте, Ти народилася, щоб неодмінно ЖИТИ, Творити генія, римуючи просте.
Не зважай, - магнітні бурі, Може й трохи занесло, Просто, не люблю я фурій, Нуль, по суті, теж число. Не про Тебе, - так, - до рими... Анумо віршувати?
Луцьк теж можна привітати, Я не дам Тобі забуть Про Волинь, мій любий Брате, То ж води не каламуть. Зорі він зібрав у вірші, А от ритму не відчув, ЕН-ЕЛ-О гріхи не спише, До роботи!!! Досить. Чув?
Ти образ характерника тримаєш, Але порад не слухаєш, однак, Для чого розмістив Ти вірш, хоч знаєш? Не грайся норовливістю, земляк. Немає в нас ні зверхності, ні суду, Усі поети, - хто на скільки зміг, АджЕ ми, врешті-решт, лиш люди, Ти не програв, та Ти й не переміг. Прийшов, будь добрий, витри ноги, Не в нас, а в свій зволожений хідник, Ми всі однАкові поети перед Богом, Не варто критику сприймати, мов шкідник. Ласкаво просимо з ідеями, віршами, Ти тут відчуєш досвід свій і ріст, Прошу, лишень, знайди дещицю шани, І ми підтримаєм талант Твій і Твій хист.
Саме так. Єдина лиш поправка: за наявності бажання автор завжди недосконалу ідею може перетворити у досконалий вірш. Адже геній - це десять відсотків таланту і дев'яносто - наполегливості.
Вірш чомусь навіяв краєвиди, Поїзда коліс тихенький цок, Осінь..., і контроль за мною слідом, А у мене випав десь квиток... Звичайно ж 5.0. - щонайменше. Захоплююсь легкістю.
Ну і що, що осінь, сиро, Не вгамуєш настрій мій, У калюжу стрИбну щиро, Падай лист і дощик лий! 5.0. - віршуєте чудово. Хочеться жити. А осінь - це моя пора. Тому ніколи не сумую.
Пару крапок, кілька ком, - Я із Тебе "вийму" риму, І ми з лавровим вінком Разом чухнемо до Риму. Як Тобі така перспективно-творча напівреальна пропозиція?
Ти так, Джине, розпалився, Що із рими зовсім збився, Радий Тобі грошей дати, Якщо будеш ВІРШУВАТИ... А покИ що, не барися, - Музі в очі подивися, Бо з такими віршаками Ссати цицьку треба в мами. Сподіваюсь, сприймеш, як завжди... жартома.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('