Брехня - всього - не зовсім правда, Це складова буденного життя, Вона нас супроводжує у годи-вряди Й не вимагає, часто, каяття. Брехня - в ілюзіях, бажаннях і у мріях, Світ просто нАскрізь нею захопивсь, Тому будь чесною в буденності помиях, Бо не один не зміг і утопивсь...
Як на мене - це - справді - вірш. Однак, дуже складний для сприймання. Своєю об'ємністю перш за все. Дуже глибокий, оскільки змушує замислитись. Приємно його читати, бо розумієш, яким непочатим полем роботи уже володіє автор і це при наявності такого всеохоплюючого бажання творити. Я ставлю 4.0. як стимул до кращого. Ви можете, - я це відчув. І ще раз перечитав вірш. Дякую. Натхнення Вам.
Повір: любов вже чула за часи Слова без ліку, й ті, яких не чутись... Хороший вірш, та збільшаться плюси, Коли Ти спробуєш на нього озирнутись... 4.0. і натхнення...
Коментар народили душа й Твоя муза, Таким віршам не личать прозові слова, Мав би голос Sofi, - заспівав би з Карузо, Твій талант і Твій хист заслужив на дива...
"Глуха стіна сусіднього будинку", - Яскравий образ повсякденного буття, Все більше спілкування крізь мобілку, Все менше зустрічей, листів і почуття... 5.0. Так тримати.
Кожен день я у пошту свою зазираю, Ти ж казала, що осінь надІшлеш сама, Йду додому й листочки кленові збираю, А Твоїх поміж ними нема і нема... 5.0. Легко, просто і геніально, - у Твоєму стилі.
Скромність в наш час - надвелика чеснота, Хочу, томУ, побажать від душі Всім авторам й визначним поліглотам: Вміти творить такі БІЛІ ВІРШІ. 5.0. Я дуже скучив за Тобою і Твоїми неперевершеними витворами!!! Дякую за глибину.
З моєї точки зору, - Даремно поспішаєш, Адже Ти автор твору, - І Ти відповідаєш. Це, наче, кіт, собака, Якого приручив Ти, Ти ж не для "дулі з маком" Цей вірш сідав творити. За критику не сердься, Я не зі зла, без гніву, Бо Ти поет всім серцем, Лиш трішечки лінивий.
Такий серйозний в Тебе вірш, Що хочеться сміятися від горя, Питанням риторичним Ти гримиш, А звук від нього, мов "Апрєльчик Боря". Ві Львові люди гонорові, Та поброди поміж кутків, - Зів'януть роги на корові Від москалівських матюків. Ніхто Тобі не допоможе Без власної свідомості себе, Нехай благословення Тобі Боже Підкаже, що є біле, що рябе. _____________________________ За вірш 5.0. Хоча і в нім не бійшлося без лінощів.
Вертайсь, Медбрате, до любові, І швидше, - з почуттям не грайся, Твої вірші і щирі й гонорові, Та різнобій у тексті знов закрався. То ж спробуй поєднати музи, Одна однІй вони не заважають, Працюй, бо матимеш гарбУзи, А не любові й вІршів урожаї.
Писав від щирого серця. Так мене виховали. Попри майже тридцять і щоденну вкрай прагматичну професію, у мені ще живе юнацький максималізм і проста людська наївність. Десь глибоко в душі... Не для всіх... Дякую за коментар.
Я ладен ставити все більш Тобі та більш, Ти з кожним днем ростеш в очах ще вище, Хотілося б, лишень, читать не просто вірш, А рідний, Твій, спрацьований ВІРШИЩЕ...