Ти образ характерника тримаєш, Але порад не слухаєш, однак, Для чого розмістив Ти вірш, хоч знаєш? Не грайся норовливістю, земляк. Немає в нас ні зверхності, ні суду, Усі поети, - хто на скільки зміг, АджЕ ми, врешті-решт, лиш люди, Ти не програв, та Ти й не переміг. Прийшов, будь добрий, витри ноги, Не в нас, а в свій зволожений хідник, Ми всі однАкові поети перед Богом, Не варто критику сприймати, мов шкідник. Ласкаво просимо з ідеями, віршами, Ти тут відчуєш досвід свій і ріст, Прошу, лишень, знайди дещицю шани, І ми підтримаєм талант Твій і Твій хист.
Саме так. Єдина лиш поправка: за наявності бажання автор завжди недосконалу ідею може перетворити у досконалий вірш. Адже геній - це десять відсотків таланту і дев'яносто - наполегливості.
Вірш чомусь навіяв краєвиди, Поїзда коліс тихенький цок, Осінь..., і контроль за мною слідом, А у мене випав десь квиток... Звичайно ж 5.0. - щонайменше. Захоплююсь легкістю.
Ну і що, що осінь, сиро, Не вгамуєш настрій мій, У калюжу стрИбну щиро, Падай лист і дощик лий! 5.0. - віршуєте чудово. Хочеться жити. А осінь - це моя пора. Тому ніколи не сумую.
Пару крапок, кілька ком, - Я із Тебе "вийму" риму, І ми з лавровим вінком Разом чухнемо до Риму. Як Тобі така перспективно-творча напівреальна пропозиція?
Ти так, Джине, розпалився, Що із рими зовсім збився, Радий Тобі грошей дати, Якщо будеш ВІРШУВАТИ... А покИ що, не барися, - Музі в очі подивися, Бо з такими віршаками Ссати цицьку треба в мами. Сподіваюсь, сприймеш, як завжди... жартома.
Брехня - всього - не зовсім правда, Це складова буденного життя, Вона нас супроводжує у годи-вряди Й не вимагає, часто, каяття. Брехня - в ілюзіях, бажаннях і у мріях, Світ просто нАскрізь нею захопивсь, Тому будь чесною в буденності помиях, Бо не один не зміг і утопивсь...
Як на мене - це - справді - вірш. Однак, дуже складний для сприймання. Своєю об'ємністю перш за все. Дуже глибокий, оскільки змушує замислитись. Приємно його читати, бо розумієш, яким непочатим полем роботи уже володіє автор і це при наявності такого всеохоплюючого бажання творити. Я ставлю 4.0. як стимул до кращого. Ви можете, - я це відчув. І ще раз перечитав вірш. Дякую. Натхнення Вам.
Повір: любов вже чула за часи Слова без ліку, й ті, яких не чутись... Хороший вірш, та збільшаться плюси, Коли Ти спробуєш на нього озирнутись... 4.0. і натхнення...
Коментар народили душа й Твоя муза, Таким віршам не личать прозові слова, Мав би голос Sofi, - заспівав би з Карузо, Твій талант і Твій хист заслужив на дива...
"Глуха стіна сусіднього будинку", - Яскравий образ повсякденного буття, Все більше спілкування крізь мобілку, Все менше зустрічей, листів і почуття... 5.0. Так тримати.
Кожен день я у пошту свою зазираю, Ти ж казала, що осінь надІшлеш сама, Йду додому й листочки кленові збираю, А Твоїх поміж ними нема і нема... 5.0. Легко, просто і геніально, - у Твоєму стилі.
Скромність в наш час - надвелика чеснота, Хочу, томУ, побажать від душі Всім авторам й визначним поліглотам: Вміти творить такі БІЛІ ВІРШІ. 5.0. Я дуже скучив за Тобою і Твоїми неперевершеними витворами!!! Дякую за глибину.
З моєї точки зору, - Даремно поспішаєш, Адже Ти автор твору, - І Ти відповідаєш. Це, наче, кіт, собака, Якого приручив Ти, Ти ж не для "дулі з маком" Цей вірш сідав творити. За критику не сердься, Я не зі зла, без гніву, Бо Ти поет всім серцем, Лиш трішечки лінивий.
Такий серйозний в Тебе вірш, Що хочеться сміятися від горя, Питанням риторичним Ти гримиш, А звук від нього, мов "Апрєльчик Боря". Ві Львові люди гонорові, Та поброди поміж кутків, - Зів'януть роги на корові Від москалівських матюків. Ніхто Тобі не допоможе Без власної свідомості себе, Нехай благословення Тобі Боже Підкаже, що є біле, що рябе. _____________________________ За вірш 5.0. Хоча і в нім не бійшлося без лінощів.