Вертайсь, Медбрате, до любові, І швидше, - з почуттям не грайся, Твої вірші і щирі й гонорові, Та різнобій у тексті знов закрався. То ж спробуй поєднати музи, Одна однІй вони не заважають, Працюй, бо матимеш гарбУзи, А не любові й вІршів урожаї.
Писав від щирого серця. Так мене виховали. Попри майже тридцять і щоденну вкрай прагматичну професію, у мені ще живе юнацький максималізм і проста людська наївність. Десь глибоко в душі... Не для всіх... Дякую за коментар.
Я ладен ставити все більш Тобі та більш, Ти з кожним днем ростеш в очах ще вище, Хотілося б, лишень, читать не просто вірш, А рідний, Твій, спрацьований ВІРШИЩЕ...
Я тут!!! Я тут!!! Чого Ти так ревеш? Ну ссу я лапу, Ти ж бо все між муз!!! То йди в барлогу, то чому не ідеш, - Ох я із бджолами Твоїми розберусь... 5.0.