Гарне у нас виходить знов прощання, Так неповторно, як і завжди, не у всіх, На щастя світу вже не буде пана й пані, І мить укриє прах, а потім – сніг... Та не сніжинки поцілують губи, А гострий біль, ніде: не там, не тут, Бо винести такого людським грудям Ще не судилося, - глухий занадто кут. Як день-у-день погралась з нами доля, Два роки невід’ємних – й пустота..., Розлука – скільки зла у цьому слові, Але з народження вона – таки мета. Шкода, що все залежить не від мене, Адже кохання стало тільки більш, …Яка різниця, надто пізно і даремно, Ти вибрала..., я вибрав... і облиш...
Забутих мрій ескізи, лише німі бажання, без посмішки не "Мона ЛІза", а без душі нема кохання, без полум"я ніщо іскра, а почуття то вічна гра, Глибокий зміст,чужий мені, та ти,сьогодні знову на коні...
Лишаю. Але це не означає, що перестану любити. Тут лежить унікальність щастя, лише глянь – Високо, палко, нестримно, бентежно… Без слів і без рими у звуках небесних видінь… Я лишаю. Але ж ти носиш на тілі мене – свою тінь - Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. Дозволь я облишу розлуку і біль І залишуся тільки з тобою.
Любов підносить вгору все натхнення все вгору підносить любов .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
