Моя поезія лише й жевріє нею, Вона мій стимул з ранку і до сну, Мов з джерела, в ній родяться ідеї, У ній красу відкрив я неземну. До цього часу ще не йму я віри, Що янгол цей на віки-вічні мій, З ім'ям пророчо гарним - Віра, З душею й тілом вартих мрій...
Дякую за відвертість. А, може, Ви заблукали не на той сайт? Чи Вам теж виставляти лише 10.0., як одному з наших "наполеончиків"? Я написав лише свою думку. Не хочете її чути - зазначайте - "для позитивних коментарів"...
Дійсно, важкий і глибокий вірш. Однак, авторка має копати глибше у своїх римованих здобутках, адже у четвертому стовпчику не все гаразд. До праці. Авансом - 5.0. і
А Ви спиніться на межі Забудьте острах слова завтра, Ваш запал юної душі Засвітить не одну ще ватру. Усе відносне, чи не так? ЧасОм миттєвість довша року, Ваш позитив, - як Божий знак, Межа - умовність, стиште кроки... 5.0.
Кохаючись вертаємось до Раю, Єдиним цілим знов стаєм на мить, Втопаєм один в одному, зринаєм, Час намагаємось спинить. Рука в руці, зіниці у зіницях, Нема Його, Її, лишень Любов, Шалена й сокровенна, мов синиця, Яку вже не спіймати знов. 5.0.
Статистика вперта річ: жінок набагато більше, ніж чоловіків, тому й набагато більше самотніх жінок, чи не так? У мене нема бажання поповнювати армію холостих, присвятивши себе миті. Дякую за коментар.
Справді, все відбувалось саме так до найдрібніших деталей. В мене, просто, найпрекрасніша і найкраща в світі дружина. Мить "лівого" задоволення не варта того щастя у житті, яке я маю зараз зі своєю коханою. Дякую за коментар.