Це, випадково, не реп? Відішли Потапу і почуєш... Не поспішай залишати на призволяще свої твори. Адже в них є своя іскра. Я теж колись аж стрибав від ейфорії, що я щось написав. Але, повір, тут на сайті "щОСЬ" не проходить. Має бути "Щось". Тому 4.0.
Такі чудові ідеї, а терпіння допрацювати не вистачає... Я розумію, що такій красуні за хлопцями часу замало, однак, приклади, будь ласка, перш за все заради себе, трішки зусиль. Знову збій рими між першою і другою частинами вірша. І у останньому рядку не можу підібрати наголосу, невже "впАде"? 4.0. від Ніхто
В другому, третьому і четвертому стовпчиках збилась рима чи так має бути? Серед загалу літературної вимови "мОю" звучить, як діалектизм. Тому всього 4.0. Не лінуйся...
Не жалій за відбутим, Ти ж бо стала ще краща, Він лишивсь ліліпутом, Його доля пропаща. Адже кожен з родин Казанов, Дон Жуанів, В решті-решток - один, От і толку з романів... 5.0. від Ніхто. Врізаються в слух лишень львівські наголоси останнього стовпчика...
Це добре, коли Бог привів..., Хоч не ділю твою я певність..., Дивись, щоб потім не завив..., І не зійшла блакить на темність... Бо теплі руки, мов дурман, Тихенько виведуть під зорі: Стоятимеш, як справжній пан, Самотній, голий, ще й надвОрі. Трохи є повторів. Не зрозумів ідеї: чому Бог добрий і крилатий привів тобі жінку? 4.0.
Феномен позії, як і будь-якої творчості, у тому, що, на відміну від тілесного задоволення, нею можна упиватись безкінечно. Вона не виснажує, а - наповнює... Пригадав один дослід над мишкою: їй прикріпили датчик, який давав імпульси задоволення при натисканні певної клавіші. Через деякий час мишка не змогла зняти лапки з клавіші і померла...
Здивував, але ж думки відтворив з точністю? Отже читач знайдеться. Головне, що задуматись хочеться. І майже кожен пригадає такі ж відчуття у собі... Дякую за коментар.
Писав цей вірш, якраз, щоб ці муки в читача і викликати. Невже вдалося? Дякую за коментар. Мені Тебе дуже-дуже не витачало. Де пропадала моя порадниця?