Ранок впав на моє іще сонне лице І постукав у міцно закритії вії. Сон солодкий у піжмурки гравсь з промінцем, Далі й далі ввижалися ночі несправжні події. Я ховався від себе у ніжності теплих пір'їн, Та реальність все тяжче ступала на розум, Вона знову продовжила відлік прожитих годин, Наштовхнувшись на звичну щоранішню прозу. Шум машин і пташки за прозорим вікном Остаточно мене повернули до світу, Чашка кави і записник за столом Уже вкотре покликали швидко вдягнутись й спішити. День за днем - день-у-день поглинає мене, День не новий, а сірий, нудний, як і інші, Я біжу знов додому, бажання - одне: Лиш поспати, упасти в блаженную тишу, Де я все ще літаю, шукаю скарби, Де я вірю в добро, прагну жити й творити, І я вічно так, мАбуть, проспав би, якби Світ реалій не зміг би мене розбудити. 5.0. - - Неперевершено сонно...
Дякую, за такий гарний вірш, Катрусю. У ньому боротьба між "хочу" й "не хочу", ніччю і ранком, темнотою і світлом, сном і дійсністю. Та світло завжди перемагає, то ж треба вставати, не дивлячись на "не хочу"...
одні слова ведуть інші , одні думки прокладають шлях іншим , одне почуття запалює інші серця і так триває людське життя .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
- Неперевершено сонно...
